Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Антикризисное управління

Реферат: Антикризисное управління

План

Запровадження. 3

Криза підприємства. 4

Причини кризи та напрями виходу потім із нього. 8

Типи антикризових процесів і варіанти дій в кризових ситуаціях. 14

Укладання. 21

Список використаної літератури 23

Запровадження

Антикризисное управління стала однією з самих "популярних" термінів у діловій життя Росії. Проте його зміст розпливчасто. У літературі не фіксуються ознаки відмінності антикризового і звичайного управління. Увага, зазвичай, акцентують не так на "лікуванні" кризи, але в заходи з його недопущення і механізм банкрутства. Оскільки для досягнення цього спрямована вся управлінська теорія і практика, особливе зміст антикризового управління незрозуміло. Складається враження, що єдиним обгрунтуванням існування терміна є урядові постанови, створивши інститут антикризових управляючих: антикризове управління - те, чим займаються антикризові управляючі. Проте, аналізуючи досвід реорганізації підприємств, почерпнутий під час консультаційної діяльності, можна зробити висновок, що антикризове управління може це має розраховувати на свою "нішу" в управлінської теорії та практиці. Необхідно тільки коректно визначити її на відміну від управління у звичайному режимі. Шлях до цього, лежить через уточнення поняття "криза підприємства".

Криза підприємства

Криза у сенсі, як зміна повышательной тенденції понижательной, невід'ємна характеристика ринкової економіки. Виходячи з цього посилання, будь-яке управління є антикризовим, а утримання і методи ефективного (звичайного) і антикризового управління немає. Вочевидь, що, йдучи від нього, важко знайти специфічне визначення антикризового управління. Отже, необхідно "заузить" поняття кризи, навіщо диференціювати її фазою. Фази кризи, відмінні змістом, випливають, та необхідними заходами щодо їх усунення. Перша - зниження рентабельності та обсягів прибутку (криза у сенсі). Наслідком є погіршення фінансового стану підприємства, скорочення джерел постачання та резервів розвитку. Рішення проблеми може лежати в галузі як стратегічного управління (перегляд стратегії, реструктуризація підприємства), і тактичного (зниження витрат, підвищення продуктивності). Друга - збитковість виробництва. Наслідком служить зменшення резервних фондів підприємства (якщо є - інакше відразу настає третя фаза). Рішення проблеми лежить у сфері стратегічного управління й реалізується, зазвичай, через реструктуризацію підприємства. Третя - виснаження або відсутність резервних фондів. На погашення збитків підприємство спрямовує частина обігових засобів і цим перетворюється на режим скороченого відтворення. Реструктуризація не можна використовувати вирішення проблеми, оскільки відсутні вартість його проведення. Потрібні оперативні заходи для стабілізації фінансового стану підприємства міста і вишукуванню коштів на реструктуризації. Що стосується неприйняття цього чи його невдачі криза перетворюється на четверту фазу. Четверта - неплатоспроможність. Підприємство досягло того критичного порога, коли немає необхідних коштів профінансувати навіть скорочена відтворення й (чи) платити за попереднім зобов'язанням. Виникає загроза зупинки виробництва та (чи) банкрутства. Необхідні екстрені заходи для відновлення платоспроможності підприємства міста і підтримці виробничого процесу. Отже, для третього й четвертого фаз характерні нестандартні, екстремальні умови функціонування підприємства, потребують термінових змушених заходів. Ключовим моментом тут є наступ чи наближення неплатоспроможності. Саме ця ситуація, на погляд, і бути об'єктом антикризового управління. Зупинимося на визначенні неплатоспроможності докладніше. Економічна формула кризи. Отже, тут розглядається криза як безпосередню загрозу виживання підприємства. Тут є два аспекти - зовнішній і внутрішній. Зовнішній залежить від здібності підприємства мобілізувати необхідний обсяг оборотних засобів виконання своїх зобов'язань перед кредиторами - виплати і обслуговування боргів. Внутрішній - у спроможності забезпечити обсяг оборотних засобів, необхідних ведення господарську діяльність. Підтримка величини оборотних засобів на відповідного рівня здійснюється з допомогою грошових і еквівалентних їм ресурсів підприємства. Отже, би в економічному сенсі криза означає, дефіцит коштів підтримки поточної господарської (виробництво) і втрати фінансової (кредитори) потреб у оборотних коштах. Поточна фінансова потреба у оборотних коштах (ТФП) окреслюється сума майбутніх на даний момент розрахунку формули виплат щодо повернення боргів (включаючи ними), і навіть штрафів та пені (у разі прострочених платежів) за запланований період. Покрывается грошима чи прийнятними для кредиторів за змістом та технічним умовам взаимозачетными операціями. Поточна господарська потреба у оборотних коштах (ТХП) є відмінність між сумою виробничих та невиробничих витрат на запланований період, з одного боку, і обсягом виробничих запасів підприємства у межах розмірів, передбачених кошторисом, з іншого. Інакше кажучи, коли з кошторисі місячний витрата сировини А становить 10 млн. крб., тоді як у складі його є тільки 8 млн., то ТХП становить дві млн. крб. Якщо ж сировини складі на 12 млн., то потреба у оборотних коштах відсутня ("негативною" потреби у своїй немає). Визначення граничного значення ТХП, неможливість забезпечення якого критичний, залежить від галузевої спеціалізації та інших особливостей підприємства. Наприклад, в хімії і металургії існує мінімальний технологічно припустимий обсяги виробництва, а металообробки немає. Обсяг постійних (накладних) витрат теж може бути однозначним критерієм граничного значення потреби у оборотних коштах, оскільки не може бути скоригований. ТХП покривається грошима чи прийнятними підприємствам за змістом та технічним умовам взаимозачетными операціями (тобто. постачанням потрібні терміни прийнятною ціною саме тих товарів та послуг, куди які були б витрачено кошти підприємства).

Кошти - власне грошові і еквівалентні ним (нині до 85% всіх розрахунків здійснюється взаимозачетными схемами). Саме сума коштів є показовою визначення кризового стану підприємства. По-перше, кожна взаємозалікова операція може бути досить легко приведено до оцінки (з урахуванням вартісних і втрат часу). По-друге, конкретні короткострокові активи дуже відрізняються за рівнем ліквідності. Так, дебіторська заборгованість то, можливо безнадійної незалежно від формальних термінів та зобов'язання з її погашення, а запаси готової продукції - мертвим капіталом. У цьому їх наявність неможливо забезпечує реальної платоспроможності підприємства, що у остаточному підсумку визначають саме кошти. Уточнимо поняття "кошти" - це величина покриття потреби в оборотних коштах за конкретний період негрошовими видами короткострокових активів підприємства. Наприклад, якщо партія готової продукції вартістю 100 млн крб. буде вирішена протягом місяці шляхом взаємозаліку обміняно сировини для у сумі 90 млн., вона є місячним еквівалентом коштів у розмірі 90 млн. крб. Отже, стандартна логіка економічного і фінансового розрахунку тут неприйнятна. При розрахунку грошових і еквівалентних ним коштів підприємства принципове значення мають два чинника - структура потреб підприємства (сировину, матеріали, кошти) та палестинці час, протягом якого ці потреби має бути задоволені. Чинник часу. Час має економічну ціну, однак у умовах кризи її на зовсім інших підставах, ніж, скажімо, під час аналізу інвестиційного проекту. Так, прострочений платіж у сумі 500 мінімальних розмірів оплати праці (МРОТ) через 3 міс. може призвести до обвалом всіх зобов'язань підприємства, навіть, що їх погашені кілька років. Ця обставина визначає ціну кожного дня з цих 90, тобто. виникає свого роду "релятивістський ефект". Ціна часу враховується в стандартних процедурах дисконтування, що застосовуються у фінансових розрахунках. Ці процедури засновані на зменшенні величини майбутнього грошового потоку певну величину, розташовану за статечної залежність від тривалості очікування надходження засобів і ставки дисконтування. Остання враховує темпи інфляції і плату за інвестиційний ризик. Її величина є ключовим аспектом чинника часу. Для економік розвинутих країн характерні дисконтні ставки 5-7%. Здається, що обсяг ставки дисконтування насамперед пов'язані з періодом можливого передбачення економічної ситуації в. Чим він коротше, тим вона вища. Умова стабільності дозволяє досить далеко прогнозувати економічну ситуацію. Тим більше що для кризового підприємства період передбачення обмежений моментом прийняття арбітражний суд рішення з процесу про її банкрутство. Втім, питання ціни часу є предметом на окремий розгляд. Інше важливе, зокрема з погляду, аспект чинника часу у умовах кризи у тому, що з "падаючого" підприємства немає майбутнього. Якщо за 3 міс. підприємство виявиться відповідачем по арбітражному процесу про політичне банкрутство, будь-які плани набувають абстрактний характер. Якщо підприємство подолає криза, тоді в нього з'явиться майбутнє, причому набагато відмінне від "докризового", яким необхідно пожертвувати для порятунку.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4