Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності

Реферат: Державне регулювання зовнішньоторговельної діяльності

Оглавление

Запровадження. 2

Традиційні напрями зовнішньоторговельної політики держави 3

Причини здійснення державного контролю зовнішньої 15

торгівлі 15

ГЕНЕРАЛЬНЕ УГОДА ЩОДО ТАРИФАМ І 20

ТОРГОВЛЕ(ГАТТ) 20

Принципи ГАТТ. 20

Практична діяльність ГАТТ. 21

Система зовнішньоторговельного регулювання Росії. 24

Укладання. 30

Список використаної літератури:. 31

Запровадження.

Існування протидіючих одна одній держав, ста кручений перед національними урядами завдання забезпечення національних інтересів, зокрема з допомогою протекціоністських заходів.

Основне завдання держави у сфері міжнародної торгівлі – допомогти експортерам вивезти якнайбільше своєї продукції, зробивши їх товари більш конкурентними на світовому ринку й обмежити імпорт, зробивши іноземні товари менш конкурентоспроможними на ринку. Тому частина методів державного регулювання захист внутрішнього ринку від іноземних від конкурентів і тому належить насамперед до імпорту. Інша ж частина методів має власної завданням формування експорту.

Кошти регулювання зовнішньої торгівлі можуть приймати відвідувачів різноманітні форми, включаючи як, непосредст венно які впливають на ціну товару (тарифи, податки, акцизні та збори тощо. буд.), і обмежую щие вартісні обсяги чи кількість що надходить товару (кількісні обмеження, ліцензії, «добро вільні» обмеження експорту тощо. буд.).

У разі розвитку міжнародних економічних відносин стає дедалі велике значення набуває оптимальна зовнішньоторговельна політика кожної країни. Як і раніше зовнішня торгівля залишається визначальною формою міжнародних связей,и від цього ,наскільки ефективна зовнішньоторговельна політику держави ,великою мірою залежить його місце у сучасної економіці.

Традиційні напрями зовнішньоторговельної політики держави

У разі розвитку міжнародних економічних відносин стає дедалі велике значення набуває оптимальна зовнішньоторговельна політика кожної країни. Як і раніше зовнішня торгівля залишається визначальною формою міжнародних зв'язків, і південь від того, наскільки ефективна зовнішньоторговельна політику держави, великою мірою залежить його місце у сучасної економіці.

Основних напрямів зовнішньоторговельної політики держави є протекціонізм і фритредерство. Традиційний протекціонізм — це теорія і практика регулювання зовнішньої торгівлі, створені задля захист економічних суб'єктів національної економіки відстають від іноземної: конкуренції.

Насправді протекціонізм розвивається вживається з періоду виникнення міжнародних торговельних відносин за. О 20-й в. особливо сильний вплив протекціонізму спостерігалося у період двома світовими війнами. Чи збережеться ця така практика склалася, можна вважати, й у 21 в., як специфічна міра захисту економічних суб'єктів національної економіки. Зовнішнім проявом протекціонізму є позитивне сальдо торгового балансу, тобто. перевищення експорту над імпортом, що стає підвалинами збереження протекціоністських тенденцій.

Як теорія зовнішньоекономічного поведінки протекціонізм утвердився о 19-й в. у процесі боротьби з фритредерством (теорією та практикою від вільної торгівлі). Прибічники протекціонізму критикують результати вільної торгівлі між країнами із різним рівнем економічного розвитку. Вони вважають, що воля торгівлі ввозяться інтересах розвинутих країн, веде до домінуванню і утрудняє створення національної промисловості, у щодо відсталих державах.

Представники цієї теорії свідчить про той факт, під захистом протекціонізму проходили становлення та розвитку американської, німецької, французької в промисловості й національного капіталу.

В національної економіці протекціоністські заходи необхідні захисту лише що виникли і цих під впливом науково-технічного прогресу галузей від конкуренції ефективних іноземних фірм, функціонуючих на світовому ринку цілком вистачає тривалий час.

З іншого боку, протекціоністські заходи мають яскраво виражений соціальний характер у періоди формування чи структурної реорганізації національної промисловості, коли держава повинна захистити ті професійні категорії зайнятих, які потребують перекваліфікації у зв'язку з закриттям чи банкрутством підприємств.

У періоди серйозних загострень відносин між державами і через посилення міжнародної напруженості, протекціоністські заходи йдуть на збереження національної держави, чому сприяє виробництво з його території всієї необхідної, життєво важливою продукції.

Основними аргументами висунутими противниками протекціонізму проте цієї теорії, є такі:

1. Протекционизму властива певна нелогічність: маючи на меті досягнення позитивного сальдо торгового балансу, протекціонізм стримує імпортні операції. Це призводить аналогічну реакцію міжнародних партнерів у результаті звертаються обсяги експортних операцій та ситуація наводить немає позитивному сальдо, а до розбалансованості торгового балансу.

2. У разі протекціонізму сектори національної економіки. захищені його бар'єрами, втрачають стимули до розвитку, оскільки механізми конкуренції загасають, а прагнення до прогресу та інновацій знищуються можливостями зберігати рівні доходів населення і монопольні привілеї.

3. Протекціонізм має певним мультиплицирующим ефектом: технологічна взаємозв'язок між галузями веде до того що, що й кого галузей технологічного ланцюжка введена протекціоністська зашита, що його зажадають ще й технологічно пов'язані із нею галузі. У результаті виникає новий протекціонізм, чи неопротекционизм.

4. Протекціонізм шкодить економічних інтересів споживачів: вітчизняний споживач дорожче оплачує товар причому, як за імпортний, оподатковуваний митної митом, але й товари національної промисловості.

5. У разі протекціонізму національна економіка неспроможна оптимально використовувати переваги міжнародної спеціалізації, бо понад дешеві імпортні товари що неспроможні потрапити до країну на зв'язки Польщі з вводимыми обмеженнями. Определяемые специфікою застосування вирізняються такі види протекціонізму.

1. Галузевий протекціонізм, направлений замінити захист виникаючих і оформляющихся галузей в промисловості й аграрного сектора (галузі ВКП, молоді галузі НТР і сільського господарства).

2.Прихований протекціонізм, реалізації якого використовуються механізми внутрішньої економічної політики.

3. Селективный протекціонізм, застосовуваний у відношенні конкретних мегасубъектов, товарів чи послуг. Різновидом його «ембарго» — заборона поставки.

4.Інтеграційний протекціонізм, проведений країнами, які входять у інтеграційне об'єднання щодо решти мегасубъектов.

Основними і найпоширенішими протекціоністськими заходами є тарифні (тарифи експорту і імпорт) і нетарифні бар'єри.

Тарифи імпорту, чи імпортне мито, — це міра протекціонізму, за умов якої вітчизняна ціна імпортного товару піднімається вище світової ціни, і до світової ціні додається тариф імпорту. У результаті виходить величина, рівна світової ціні, помноженою на ставку тарифу.

Тарифи імпорту захищають вітчизняних виробників, зайнятих імпортозамісних галузях, що із ними, але вітчизняні споживачі програють, оскільки їм це доводиться оплачувати тариф імпорту. Це стає зрозуміло при порівнянні вітчизняних і світових цін умовах вільної торгівлі, і протекціонізму. У разі вільної торгівлі вітчизняні ціни наближатимуться до ціни рівноваги на світовому ринку. Відносний дефіцит на конкретну товарну групу покриватиметься імпортом. Запровадження тарифу імпорту підвищить вітчизняні ціни, і скоротить обсяги імпорту. У разі протекціонізму вітчизняні виробників, є можливості розширювати виробництво, оскільки де вони платять тариф, і, отже, «золоте рівність» граничних витрат і граничного доходу досягається вітчизняними фірмами при більший обсяг виробництва, який них оптимальным.С зростання цін вітчизняні споживачів іншого виходу, щойно скорочувати споживання й імпортних, і вітчизняних товарів.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10