Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Внутрішній ринок та торговий побут в Радянській Росії

Реферат: Внутрішній ринок та торговий побут в Радянській Росії

ПЛАН

1. "У "гонитві за симпатіями мас ."

2. Націоналізація

3. Декрет про заборону торгівлі

4. Проміжні підсумки

5. "Постачання" підпільного ринку

6. Рух "Мешочников"

7. Перемога ринку

Ми відродження русич-

ского національного господарства,

підйому його продуктивних сил

і народної доходу. І знаємо,

що відправною точкою при цьому віз-

народження які будуть поли-

тические зміни, буде ця разо-

ренная країна — Росія .

від листопада 1918 р. до березня 1921г.

"У "гонитві за симпатіями мас ."

Торгівля і торговці будь-коли були особливо популярними у Росії. Дворянски-сословная бридливість правлячих і народническо-социалисическое неприйняття інтелігенції зустрілися й дружно злилися в широких обивательських масах господарським відсталої країни.

Війна відволікала промисловість до обслуговування внутрішнього ринку України і створила товарний голод, а безліч непродуктивних витрат, зростання емісії і прогресуюче падіння цінності бумажно-денежной одиниці погіршили дорожнечу попри всі предмети широкого споживання. Примітивне пояснення цих явищ складних та неминучих, властивих тоді більшої або меншою мірою всім які воювали країнам, — виключно злісним впливом торгівлі, і торговців зустріло у всій Росії у вищого рівня сприйнятливу і підготовлене середовище, від сільських базарів і таємних робочих зборів до університетів і законодавчих палат.

Нездорова основу своєї зрілості й загострена в часи війни моральна підозрілість до людей які займаються торговим промислом, стала влітку 1917 р. однією з головних козирів більшовицької агітації.

З незвичайній наполегливістю і енергією всіляко мусувалися у селі серед міських низів легенди про жахливих прибутках торгівлі, про величезних кількостях десь прихованих товарів, про дружному об'єднанні всіх торговців із єдиною метою обібрати і знедолити народ. У "гонитві за симпатіями мас міські виконавчі комітети - і поради робочих депутатів ніякого протидії проповіді боротьби з торгівлею не надавали і йшли тут на повідку в більшовиків, а виниклі невдовзі демократичні думи дуже слабко реагували на самочинні дії партійних і фахових організацій: рядовий інтелігенції, яка заповнила думи, у позиційному захисті торгівлі, і торговців тоді ще привиджувалися початку неэтические і компрометуючі.

Влітку 1917 р. переважно провінційних міст існували "облікові", "реєстраційні", "нормировочные", "боротьби з спекуляцією" й інші комісії, складені по випадковим ознаками і котрі застосовували найрізноманітніші методи "регулювання" ринку. У Воронежі все магазини і їдальні склади було опечатано протягом двох місяців, а після зняття печаток у яких товарів майже виявилося; в Курську "Контрольні комітети запропонували звезти всю мануфактуру до приміщення ради робочих депутатів, де торговці мали продавати під наглядом чергових членів ради ніхто; в Рязані для придбання взуття та мануфактури особливої комісією видавалися ордера, у яких проставлялись довоєнні ціни; у Саратові купівля дозволялася лише "гостро нужденним" — чомусь виключно солдатам; в Тамбові селянський з'їзд запропонував не продавати товарів у міста, а везти в село тощо. У багатьох міст, особливо Півдні, пошуки "захованих" товарів супроводжувалися хвилею разгромов, катувань та вбивств.

На момент Жовтневого перевороту торговий клас був цілком терроризирован. На місцях торговці перестали поповнювати запаси товарів, поспішали наскільки можна скоріш розпродати їх або переуступити в кредит кооперації, яка, як гадали, була заброньовано від стихійних і своєрідних форм "революційного упорядкування".

На той час нормальних умов ціноутворення було спотворено, а розлад транспорту, явно прочитуване до зими 1917/18г., сприяло розриву єдиного ринку до того що його дробленню, котра одержала свої повні завершення період, коду ринок оголосили офіційно не існуючим, а торгівля — найлютішим злочином.

Націоналізація

Захопивши влада і прийнявши за насадження комуністичних форм господарства, більшовики не зважилися, проте, ліквідувати торгівлю єдиним декретом. Призупинення ринкового товарообігу могла спричинити різке зниження купівельної спроможності грошей, нова ж ця влада у період мусила все будувати свій продовольчий план почасти не так на упалої ще очах селян купівельної силі грошей, оскільки апарат примусового відчуження хліба ні ще налагоджений.

Водночас у провінції місцеві виконавчі комітети, а трохи згодом виниклі "надзвичайні комісії з боротьби зі спекуляцією, контрреволюцією і саботажем" продовжували реквізувати товари "як джерело доходу для виконкомів, сиділи без необхідних коштів, як і міра придушення політичної влади буржуазії". Причому за більшу частину товари расхищались і потрапляли ринку, інколи ж продавалися офіційно всім бажаючим, і були випадки, коли скуповувалися їх колишніми власниками. Я з тим по липень 1918 р. Ринок звужувався, торгівля хиріла, "душилася", перебувала хіба що поза законом, але й будучи заборонена остаточно. Провал проекту комуніста Шлихтера про "чесному" товарообміні з селянством був у правлячих радянських сферах приписаний переважно наявності ринку на містах, де селянин на власний хліб міг отримати більше необхідних предметів побуту, ніж у установах Народного комісаріату продовольства. 22 липня 1918 р. було опечатано одного дня все мануфактурные склади і магазини у Москві, а 23 липня 1918 р. пішов декрет про націоналізації тканин. Після цього поступово націоналізувалися товари широкого споживання, та був і більше спеціальні, причому застосовувався незмінно і той ж прийом: спочатку склади і магазини опечатывались будь-якої організацією, іноді "кількома організаціями і той ж склад. Кожна організація виборювала своє декларація про захоплення тієї чи іншої складу."

Після тим видавалося постанову ж про націоналізації цього виду торгівлі. Усі такого роду постанови складалися із заздалегідь певному шаблоном. Як типового прикладу можна навести декрет про націоналізації торгівлі готовим одягом і білизною.

Приклад:

"Президія Вищої Ради Народного Господарства ухвалює :

1. Усі вироби з тканин: одяг, білизну, і навіть плетені і трикотажні вироби і штучний товар, перебувають у межах м. Москви, в муніципальної межах, з'являються національної власністю з поширенням ними декрету Ради Народних Комісарів від 23 липня 1918 р.

2. Всі угоди є купівлі і продаж вищезгаданий виробів, ув'язнені до опублікування цієї постанови, з колишніми державними чи громадськими організаціями, переходять виспівати до Центротекстилю.

3. Усі такі ж угоди, ув'язнені між приватними особами анулюються і може відновитися в тому разі, якщо доведуть, що товар купується для забезпечення державних встановлень і розподільних державні органи.

4. Усі за куплений товар після опублікування справжнього обов'язкового постанови виробляються через Центротекстиль.

5. Усі перевезення і переміщення зазначених товарів, що у Москві, не більше муніципальної риси, здійснюються лише із дозволу Центротекстиля.

6. Винні порушення цього постанови несуть законну відповідальність."

Таких постанов, все суживавших легальний ринок, було видано до листопада 1918 р. центральним органом Вищої Ради Народного Господарства та її провінційними відділеннями до 900. Постанови ці мали лише оформити давно здійснений фактичне захоплення. По авторитетному свідоцтву діячів Народного комісаріату продовольства, особливо торопившихся з винищуванням торгівлі, вже "у вересні місяцю торговий апарат був фактичним розбитий повністю, окрім дрібної підпільної торгівлі тими товарами, які буржуазії вдалося приховати. Настав момент, ми начебто могли проводити без побоювання конкуренції із боку торгового капіталу нашу товарообменную політику".


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3