Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Зовнішньоекономічна діяльність Мордовії

Реферат: Зовнішньоекономічна діяльність Мордовії

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Республіка Мордовія – порівняно невеличкий суб'єкт Російської Федерації. Територією (26,2 тис. кв. км) й чисельності населення (950 тис. чол.) вона у тому десятці російських регіонів, проте щільність населення (34,5 чол. на 1 кв. км) тут одна з найвищих у Росії. Мордовія – республіка багатонаціональна (основні етноси: російські, мордва—эрзя і мокша, татари). Конфліктів національному грунті немає.

Республіка лежить у підставі трикутника Москва – Нижній Новгород – Самара, найбільш економічно розвинених регіонів і великих індустріальних центрів країни. З ними воно пов'язане залізничним, автомобільним і повітряним повідомленням. З іншого боку, республіка має залізничні виходи до західних, Північно-Західним, північно-східним, східним і південним регіонам РФ. Для її території перебувають дві залізничні розв'язки (вузли).

Розвиток продуктивних сил Республіки Мордовія що стримується низкою чинників. По-перше, напруженістю паливно-енергетичного балансу, високої залежності від завезення палива й отримання електроенергії із боку (з палива – 90%, за електроенергію – 65%). По-друге, її велика багатогалузева промисловість, насамперед галузі машинобудування (електротехніка, світлотехніка, приладобудування, виробництво екскаваторів і автосамосвалов, лиття тощо.), і навіть хімічної промисловості (резинотехника), формувалася і розвивалася, орієнтуючись на всесоюзний і їхні російські ринки поставки сировини (металу, пластмас тощо.) і збуту, на кооперацію у межах єдиного народно-господарського комплексу країни, й цілком від його зі стану. По-третє, республіка історично була великим виробником сільськогосподарської продукції, її можливості у аграрної сфері, і раніше (коли чисельність населення досягала 1,4 млн. чол.), й раніше, попередні реформі (кінець 80-х – початок 90-х рр.), із виробництва перевищували потреби місцевого споживання, низка видів сільськогосподарської продукції вивозився межі республіки.

За десятиліття, попередні реформі, Республіка Мордовія створили унікальний науково-технічний кадрова потенціал, здатний виконувати завдання у найвищому рівні (і з найважливішим напрямам сучасної науку й техніки). Нині він виявився непотрібним.

У Програмі Уряди Російської Федерації (“Реформи та розвиток російської економіки 1995 – 1997 рр.”) республіка була віднесена до проблемних регіонів, які залежно від рівня розвитку, глибини кризових процесів, значення рішенні загальнодержавних соціально-економічних завдань.

1. Експертна оцінка загального рейтингу республіки Мордовія у складі соціально-економічного простору Російської Федерації

У ситуації Мордовія може одночасно бути віднесена до трьох типів проблемних регіонів: відстаючим, депресивним і кризовим (хоча у різного рівня). Таким найважливішим показнику, і рівень життя (доходи душу населення і, особливо, по середньої заробітної плати), республіка, безсумнівно, є відстаючої (як було й раніше, теперішньому етапі розрив продовжує зростати). За рівнем доходів населення Мордовія належить до відстаючих регіонів же Росії та Волго-Вятского економічного району. За рівнем реальної зарплати вона слід за 73-му місці у Росії на останньому (5-му) би в економічному районі (відстаючи від середньо російського і середньо районного показників відповідно на 41 і 18%). За величиною прожиткового мінімуму республіка перебуває, відповідно, на 29-му і 2-му місцях. Загалом в досягнутому рівню соціально-економічного розвитку республіка займає 69-те місце у Російської Федерації і 4-те — у районі (за рівнем соціального розвитку відповідно 72-ге і 4-те місця).

За глибиною кризи і спаду виробництва Мордовія належить до депресивних і кризових регіонів. У 1996 р. середньодушові обсяги промислового виробництва на 49,2 % нижче посередньо російського значення (52-е місце) і 31,4 % нижчу за середню величини цього показника по Волго-Вятскому району (4-те місце). За станом сільського господарства Мордовія, з урахуванням значний спад, зуміла зберегти переважно свої і у Росії, і економічному районі.

Ознаки кризи і депресивності, спостережувані в усіх галузях життєдіяльності, викликані переважно відомими всім “зовнішніми” причинами, незалежними від республіки.

Слід зазначити, що з роки економічної реформи розбіжності у рівні соціально-економічного розвитку між окремими суб'єктами Російської Федерації істотно зросли. Якщо 1990 р. середньодушове виробництво промислової продукції Республіці Мордовія відставало від за відповідний показник найрозвиненіших регіонів приблизно 1,3 разу, то 1995 р. – вже у 4,5 разу, тобто. розрив збільшився більш ніж 3 разу. Отже, оцінюючи стан економіки Мордовії, особливо промисловості (республіка була індустріально-аграрної, тепер вважається аграрної), слід поступово переорієнтовуватися під точки найбільшої депресії. Тому оцінка депресивності території тільки з позицій спаду виробництва чи зменшення кількості робочих місць у умовах нинішнього загальної кризи вже недостатня.

Власті Республіки Мордовія, після кілька років політичне протистояння суб'єкти федерації і Федерального центру, останнім часом налагодили ділові і партнерські відносини у рамках Конституції РФ (договору про розмежування повноважень не полягав). Республіка послідовно за єдність Російської Федерації, проти сепаратистських тенденцій.

У республіці зберігаються істотні розбіжності в рівні соціально-економічного розвитку Західної зони (Примокшанье), та Східної зони (Присурье) Сложившиеся диспропорції, посилені економічну кризу, пов'язані з нерівномірним розміщенням промисловості, особливо великої, гіпертрофованими масштабами її й концентрацією у Східній зоні. У ньому перебувають міста Саранск і Рузаевка, і навіть п.г.т. Чамзинка (Комсомольська промислова зона), до котрої я прилягають Ромодановський, Атяшевский і Тургеневский (Ардатовский район) промислові вузли.

Перед Східної зони 1990 р. доводилося 81,5% усієї виробленої у республіці промислової продукції, а 1995 р. — 91,7%. Навіть не враховуючи міст республіканського підпорядкування (Саранск і Рузаевка — у Східній зони і Ковылкино — у Західному), співвідношення між сільськими районами за рівнем розвитку на них промисловості (у випуску продукції) становить 13,8% і 8,0% (1995 р.). У цьому треба врахувати, що криза (спад промислового виробництва) вразив Західну зону сильніше, ніж Східну.

Свого часу виникнення та розвитку великої промисловості волочило у себе (хоча й у самій ступеня: з залишкового принципу фінансування) формування та розвиток соціально-побутової і соціально-культурної інфраструктури. У Західної зоні, крім Ковылкинского, Торбеевского, почасти Инсарского і Краснослободского промислових вузлів, індустрія не отримала будь-якого значимого розвитку, що ні могло б не зашкодити стані соціальної сфери адміністративних районів цієї зони, зокрема райцентрів, і навіть три з чотирьох наявних у республіці історичних містечок (Инсар, Краснослободск, Темніков). Соціальна інфраструктура в селі останніми роками на межі виживання.

Важка обстановка усталилася у ряді районів Західної зони, де є явно депресивні і кризові райони. Атюрьевский, Зубово-Полянский, Темниковский райони практично за всіма показниками на 10—20% поступаються як среднереспубликанскому, і среднезональному рівню. За окремими показниками й інші райони зони досягли критичної позначки, зокрема, безробітним — Инсарский (8,1%), Зубово-Полянский (6,1%), Ковылкинский (6,7%); з доходів душу населення — Атюрьевский, Зубово-Полянский, Темниковский, Теньгушевский; по спаду промислового виробництва — Зубово-Полянский, Темниковский, Инсарский і Торбеевский райони. Вочевидь, ряд районів Західної зони республіки слід зарахувати до кризовим, потребують державну підтримку.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5