Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Зовнішньоекономічна діяльність

Реферат: Зовнішньоекономічна діяльність

1. Структура сукупного пропозиції.

2. Структура сукупного попиту. Хрест Маршалла.

3. Умови і основа зовнішньої торгівлі.

4. Зовнішня торгівля і розподіл доходів

5. Експортно-імпортні відносини.

6. Базисная теорія митних тарифів.

7. Існуючі методи виміру національних збитків тарифу

8. МЕТОДИ РЕГУЛИРОВАНИЯ ВНЕШНЕЭКОНОМИЧЕСКОЙ ДІЯЛЬНОСТІ 43

ПРИЛОЖЕНИЕ 65

ЛІТЕРАТУРА 71

Торгівля розглядається як результат взаємодії попиту й пропозиції на конкурентному ринку. Попит і пропозиції виступатимуть у своїй звичної формі, і навіть як взаємодія між виробничими можливостями і що уподобаннями споживачів. Почати з аналізу пропозиції з покажемо, що означають криві пропозиції, коли йдеться про міжнародну торгівлю. Спочатку познайомимося з теоріями, по-різному що пояснюють, чому витрати виробництва однієї й тієї ж товару можуть змінюватися від країни до країни (у разі, коли торгівля перестав бути досконалої).

1. Структура сукупного пропозиції.

З ІСТОРІЇ ПИТАННЯ - ЗАКОН СРАВНИТЕЛЬНЫХ ПРЕИМУЩЕСТВ Д. РИКАРДО

Розбираючись із питанням впливу міжнародної торгівлі на добробут, ми неминуче натрапляємо вимушені з'ясування причин, що породжують цю торгівлю. Типовий приклад тому - спроби Д. Рікардо на початку ХІХ ст. переконати своїх соотечественников-англичан у перевагах вільної торгівлі. Пошуки доказів на користь вільної торгівлі завершилися простою й класичним викладом того, як обидві країни можуть одержати виграш від торгівлі друг з одним. І все-таки, попри переконливість аргументів, найцінніше у його міркуваннях про вигідності міжнародної торгівлі - поставлені, хоч і решта без відповіді, питання про причини, що породжують торгівлю.

На початку в XIX ст. перед прибічниками вільної торгівлі стояло завдання надзвичайної труднощі. Торгівля вся була обплутана найрізноманітнішими податками, і заборонами, які регламентують як імпорт, і експорт. Так само вишуканими були й докази меркантилістів, виправдовують необхідність цих обмежень. Оподаткування імпорту податком зазвичай розглядалося як засіб, що призводить до створення робочих місць і збільшення доходу у країні. Вважалося, що імпортувати товари погано, адже них треба платити, але це можуть призвести до відтоку металевих грошей (золота і срібла) зарубіжних країн, якщо закуплено товарів та послуг в іноземців буде більше, ніж вдасться їм продати. Импорта слід було побоюватися і оскільки у разі війни постачання цими товарами могло припинитися.

Рікардо ні першим, хто залишив виклик панівною меркантилістською ідеології. Вже ж Адам Сміт у своїй праці «Багатство народів» (1776) висміював страх зовнішньої торгівлі, порівнюючи нації з сімейними господарствами. Оскільки кожне сімейне господарство знаходить вигідним собі виробляти лише частина з необхідного, решта набувати з допомогою продажу надлишків, той самий може бути віднесене до націям.

"Основне правило кожного розважливого глави сім'ї у тому, ніж намагатися виготовляти вдома такі предмети, виготовлення яких обійдеться дорожче, аніж за купівлі їх у боці. Портной не вимагає шити собі чоботи, а купує їх в шевця .

Те, але це бачиться розумним образ дії будь-якої приватної сім'ї, навряд може виявитися нерозумним для королівства. Коли якась чужа країна спроможна постачати нас якимось товаром з більш низькою ціною, чому ми може виготовляти його, набагато краще купувати його в неї певну частину продукту нашої власної промислового праці, прикладеного у сфері, у якій володіємо деяким преимуществом".[1]

І все-таки у багатьох відносинах докази А. Сміта були недосконалими. Йому вже вдалося спростувати відоме твердження, що нібито обмеження імпорту веде до створення нових робочих місць. Він тільки протистояв, однак і підтримував необхідність, із міркувань національної стратегії безпеки, обмежувати зовнішню торгівлю із потенційним противником. З іншого боку, він думав, кожна нація в достатній мірі має абсолютними перевагами над своїми торговими партнерами, щоб поставляти експорту стільки ж товарів, скільки закуповується по закордонах, за умови що торгівля буде вільна від обмежень і регламентації. Заодно він відмахнувся від очевидних питань, у яких піднімалися його попередниками. Що робити, якщо якась країна має перевагами? Чи захочуть інших країнах торгувати із нею? Якщо ж захочуть, слід уже боятися, що, зрештою, закуповувати в своїх більш продуктивних сусідів він стане вулицю значно більше, ніж зможе їм продати? Не спричинить зчинений торговий дефіцит до відтоку грошей зарубіжних країн? Де гарантії, що вільної торгівлі дозволить ці проблеми, ще й в такий спосіб, що у результаті залишиться у виграші?

Рікардо зміцнив докази на користь вільної торгівлі, звільнивши їхню відмінність від колишніх занадто жорстких передумов. Він навів ряд про чисельні прикладів, що б вигідність зовнішньої торгівлі для будь-який нації, навіть якщо вона у яких немає перевагами чи, навпаки, має переваги перед іноземцями у виробництві всіх абсолютно товарів. У цих прикладах, на відміну інших робіт, вся увага приділялося кінцевому впливу зовнішньої торгівлі на націю загалом і не порушувалося питання наступного розподілу отриманих вигод у країні, які зазвичай займало їх у першу чергу.

Щоб оцінити внесок, зроблений Рікардо у розробку проблеми, давайте розглянемо такі два прикладу, у яких викладаються ключові докази на користь вигідності зовнішньої торговли.[2]

СИТУАЦІЯ АБСОЛЮТНОГО ПЕРЕВАГИ

Спочатку розглянемо приклад абсолютного переваги: у країні є така товар, якого на одиницю витрат вони можуть більше, ніж інших країнах. Припустимо, що у США таким найдешевшим у виробництві товаром є пшениця, а інших країнах - сукно:

У з допомогою одиниці витрат можна провести 50 бушелів пшениці, чи 25 ярдів сукна, чи будь-яку комбінацію обсягів пшениці і сукна у межах.

У країнах з допомогою одиниці витрат можна провести 40 бушелів пшениці, чи 100 ярдів сукна, чи будь-яку їх комбінацію у межах.

За відсутності торгівлі кожна міг би споживати тільки те, що вона виробляє. У умовах максимальні обсяги споживання навіть у світі, представлені різноманітними поєднаннями обсягів пшениці і сукна, можна поставити кривими, означеними на рис. 1 жирними лініями. Так, США можуть забезпечити себе пшеницею у кількості 50 бушелів взагалі уникнути сукна (точка S1), чи тільки 25 ярдами сукна, або ж якийсь комбінацією цих продуктів, наприклад 20 бушелями пшениці і 15 ярдами сукна, як показано у точці S0. Скільки і чого стануть виробляти США за умов автаркії? Сміт і Рікардо було неможливо з точністю відповісти на питання. І ми зможемо, а то й познайомимося з уподобаннями, які визначають поведінка попиту нашій країні. Тільки тому випадку, тоді як модель включені і пропозиції, і попит можна буде влаштувати комбінацію вироблених продуктів. Припустимо, що нинішня система переваг така, що із усіх точок на кривою вибирається точка S0. Так само припустимо, що інші країни зупинилися у своєму виборі на 12 бушелях пшениці і 70 ярдах сукна, що теж відповідає точці S0, але сусідньої картинці.

За відсутності торгівлі ціни на обох «країнах» (навіть інший світ) різні. Якщо обидва товару поставляються на конкурентний ринок, їх відносні ціни визначатимуться відносними витратами виробництва. У вартість бушеля пшениці оцінюватиметься приблизно пів-ярда сукна. Або, що те ж саме, ярд сукна коштуватиме близько двох бушелів пшениці. При будь-якій іншій співвідношенні цін перерозподіл виробничих ресурсів міг би принести комусь вищі прибутки. Так було в відсутність торгівлі співвідношення 1 бушель = 1 ярд були б довго зберігатися, оскільки незабаром з'ясувалося б, що, перекинувши ресурси із виробництва сукна вирощування пшениці, можна було одержати ту одиницю витрат з два бушеля пшениці замість виробленого колись одного ярда сукна. З тієї ж причини по закордонах за відсутності зовнішньої торгівлі співвідношення цін тяжітиме до пропорції 2,5 = (100/40) ярда сукна за бушель пшениці.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20