Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Актуальні проблеми розвитку трансплантології у регіоні. Медичні і юридичні аспекти. Біоетика і медицина

Реферат: Актуальні проблеми розвитку трансплантології у регіоні. Медичні і юридичні аспекти. Біоетика і медицина

Для сучасної теоретичної науки характерно активне, нерідко агресивне запровадження у клінічну медицину. У 60-ті роки уже минулого століття з кінця імунології і генетики народилася трансплантологія.

Найбільш затребувана операція пересадки органів виявилася за хронічної ниркової недостатності. Частота ХПН коливається у різних країнах від 100 до 600 на 1 млн дорослого населення і ще збільшується із віком.

Якщо в дітей до ХПН наводять переважно вроджені і спадкові нефропатії, те в дорослих - гломерулонефрит, хронічний пієлонефрит. У похилому і похилому віці серед причин ХПН найважливішу роль грають цукровий діабет, подагра, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, обструктивні урологічні і онкологічні захворювання, лікарські враження нирок. Так, серед хворих ХПН, що є на хронічному диализном лікуванні до й Західної Європи, 20-25% становлять хворі діабетичною нефропатією.

Сама операція трансплантації нирки технічно є доступною для кваліфікованого судинного хірурга, проте широке впровадження цього виду лікування перешкоджає ряд організаційних медичних і юридичиних проблем.

До медичним ставляться проблеми імунологічного добору донора, підготовки пацієнта до операції методом гемодіалізу та проведення післяопераційної иммуносупрессивной терапії. Розвиток медичної науки дозволило вирішити ті більшу частину завдань, які лікарями проблем.

У 1965 року академік Б.В.Петровский справив першу операцію з трансплантації нирки нашій країні. Сьогодні це операція вже є унікальної. Майже чверті мільйона людей від захворювань сучасна трансплантологія подарувала можливість продовження життя. Останніми роками концепція трансплантації зазнала певні зміни. Якщо вона розглядали як останній шанс для хворого залишитися живим і операція була у разі, що його органи було зношено, той зараз пересадку проводять тоді, коли хворий ще міцний і вона більше шансів успішно перенести післяопераційний період.

Проте, якщо технічні аспекти пересадки не викликають значних труднощів, юридична і морально-психологічна сторона до сьогодні залишаються проблематичними. Моральні проблеми, безумовно, творяться у будь-який професійної діяльності. Проте, важко знайти іншу область, у якій було б настільки драматичними і складними як і медицині. Основна проблема будь-який трансплантології впирається у донорство. Девіз трансплантології звучить оптимістично і утверждающе: "Йдучи з цього життя, не забирай з собою органи. Вони потрібні ми тут". Проте, гладко це виглядає тільки папері.

Втім, проти пересадки органів як такої хто б заперечує. Найбільше питань навколо вилучення органів. Вирішення питання встановлення самого факту смерті, що дозволяє зробити вилучення органів, вийшло далеко за межі медичної існують, та викликало найсуперечливіші погляди у суспільстві.

Розвиток біоетики у Росії йде з різноманітними напрямами. У тому числі основним є законодавче регулювання біомедичних досліджень, визначення моменту смерті, межі жизнеподдерживающего лікування безнадійно з онкозахворюваннями та т. буд. Наприкінці 80-х років років у умовах бурхливого розвитку медико-біологічних наук й екологічної небезпеки негативним наслідкам їх практичного застосування Ради Європи прийняв рішення про створення відповідного загальноєвропейського документа. У 1993 р. Генеральна асамблея Ради Європи прийняла Конвенцію захисту правий і гідності людини в із застосуванням біології та східної медицини. Нині до цієї конвенції приєдналося більшість країн Європи.

У Росії її 90-х років ухвалено кілька законів, вкладених у захист основних прав громадян України у сфері охорони здоров'я. Найважливіший їх - "Основи законодавства Російської Федерації про охорону здоров'я громадян", у якому було використано багато фундаментальних положень Конституції же Росії та Конвенції з біоетики. Спеціальним законом є закон Російської Федерації від 22 грудня 1992 р №4180-1 "Про трансплантацію органів прокуратури та (чи) тканин людини" з доповненнями від 24 травня 2000 року. Нині діє Інструкція по констатації смерть людини виходячи з діагнозу смерті мозку, затверджена Наказом МОЗ Російської Федерації від 20 грудня 2001 року № 460. Спільним наказом МОЗ Російської Федерації та Російської академії медичних наук від 13 грудня 2001 року № 448/106 визначено перелік органів людини - об'єктів трансплантології і перелік закладів охорони здоров'я, яким дозволено здійснювати трансплантацію. Разом про те, основний підзаконні акти, яким здійснювалася діяльність закладів охорони здоров'я про трансплантацію – наказ МОЗ Росії від 10.08.93г «Про подальший розвиток й удосконаленні трансплантологічній допомозі населенню Російської Федерації» не пройшов реєстрацію у Мін'юсті Росії, у зв'язку з ніж МОЗом Росії листом від 13 вересня 2000 р №10-2/1598сл рекомендували керуватися у роботі основними положеннями наказу Мінохорони здоров'я СРСР від 23.03.77 №255 «Про роботу Всесоюзного центру консервування і типування органів», з видання якого минуло нині 25 років. Чи слід говорити як далеко пішла медична наука відтоді. У тому ж листі МОЗ Росії від 13 вересня 2000 року говорилося у тому, що розробляється новий проект наказу, який регламентує діяльність трансплантологічній служби Російської Федерації, проте до нашого часу зазначений наказ не видано.

Немедицинский закон «Про поховання і похоронну справу» закріпив порядок волевиявлення особи на вилучення органів. На жаль, наявну правову базу можна назвати досконалої. Занепокоєність і тривогу викликає та, правова наука й діє законодавча практика у сфері регулювання використання передових методів лікування поки відстають від медичної науку й генної інженерії. До нашого часу відсутні спеціальні нормативні акти, необхідних прийняття конкретних рішень на особливо складних, нестандартних ситуаціях. Такі акти узаконили б ті правила, що є де-факто.

Потенційним донором є хворий з ізольованій тяжкої черепно-мозкової травмою чи інші ушкодженнями мозку в умови, що інші органи - цілості. Життєво важливі органи - нирки, печінку, серце, можна пересаджувати тільки від такого донора, серце якої ще б'ється, але поставлений діагноз «Смерть мозку».

На відміну більшості країн світу в нас діє презумпція згоди на вилучення органів прокуратури та тканин, тобто. закон передбачає, що ви вже погодилися на вилучення ваших органів на випадок передчасної смерті. Принцип презумпції згоди, призначений основою закону РФ «Про трансплантацію органів прокуратури та (чи) тканин людини» - це чергова спроба знецінити ідею "блага", підпорядкувавши її панування "приватного інтересу". Результатом як і трансформації є спорудження юридичного принципу презумпції згоди у нову моральну норму. Вилучення органів прокуратури та (чи) тканин у трупа заборонена, якщо установа охорони здоров'я на даний момент вилучення повідомлене у тому, що за життя особу або родичі родичі чи законний представник заявила про свою незгоду на вилучення його органів прокуратури та (чи) тканин по смерті для трансплантації реципієнту. Інакше кажучи, даний принцип допускає взяття тканин та органів у трупа, якщо померлий людина, або його родичі, не висловили цього свого незгоди. За витонченої законодавчої формулюванням слід за насправді дуже проста річ: згоди немає, але паркан усе одно буде здійснюватися, тоді як він мається на увазі. Однак у цій ситуації принципово припустити і незгоду. Бо чи інше дію з людини всупереч її волі називається насильством. Вочевидь, що вилучення за принципом презумпції згоди здійснюється всупереч волі померлого. Через це, є дуже проблематичним виглядає судження у тому, що це принцип є єдиним вірним для розвиненого суспільства.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3