Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Аналіз кризових явищ би в економічному розвитку Росії

Реферат: Аналіз кризових явищ би в економічному розвитку Росії

зміст

Запровадження

1. ИННОВАЦИОННЫЙ КРИЗА У РОСІЇ

2. ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ У СФЕРІ ОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Укладання

Література

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Процес трансформації російської економіки ринкову, тривалий не так на рік, без чіткої стратегії і тактики реформування, численних інституціональних особливостях російської економіки та російського менталітету, спричинив у себе цілий спектр кризових явищ найрізноманітніших сферах і галузях – спад промислового виробництва, втеча капіталів зарубіжних країн, руйнація научно-интеллектуального потенціалу Росії, криза неплатежів, девальвація національної валюти разом із масштабної долларизацией економіки та багатьох інших. Кожна з цих явищ, його причини можливі шляхи нейтралізації, методи лікування й важелі державного впливу стосовно кожної сфері, можуть бути (і служать) матеріалом для великих досліджень в галузі як теорії економічної науки, і у області практики управління економікою.

Завдання, поставлене перед Росією проблема виходу на економічний просвіток і досягнення економічного зростання вимагає підходу до вирішення науково-технічних, соціальних, економічних, політичних, структурно-воспроизводственных, інституціональних, правових, міжнародних, галузевих і регіональних аспектів проведених реформ. У цьому дуже важливо враховувати те обставина, що з визначальних елементів формування економічної системи держави, її скелетної, несучою основою, є розвиток науки. У цьому вкрай важливим є збереження можливості проведення самостійної инновационо-структурной політики, яка орієнтована технологічний прорив, разом із передовими Европейскими країнами, в постіндустріальну епоху.

Саме розвиток НТП, інновації, досконаліша структура відтворення - головні складові політики держави та її інтересів, у досягненні економічної стабільності. На першому плані у своїй завжди висуваються швидкі структурні зміни у виробництві, технологіях, в споживчих властивості продукції.

Проте розвиток науки на етапі у Росії має з багатьма труднощами. У даний роботі ми розглянемо цієї проблеми з прикладу ситуації у інноваційної сфері.

1. ИННОВАЦИОННЫЙ КРИЗА У РОСІЇ

Сьогодні Росія як ніколи потребує нові технології, структурному та в технічному відновленні виробничого апарату. Це великого вкладу науку й величезних капітальних вкладень. Але саме це передбачено програмами реформ. Йде процес згортання як наукового потенціалу, і інвестиційних процесів. Тепер ми думаємо однакові входитимуть у світовий ринок, до світової економіки, шагнувшую в постіндустріальну епоху, маючи у своєму промисловому парку Росії устаткування, відпрацьоване вже 6-10 лет-28%, 11-15 років - 21%, понад п'ятнадцять лет-16%. Рівень зношеності основних виробничих фондів 1990 р. оцінювався у 49,8%.[1] Середній коефіцієнт вибуття активній частині устаткування, становлячи 2,5-3% на рік, не покриває терміни як морального старіння, а й фізичного зносу, не забезпечує технологічно параметри точності, надійності, якості, безпеки, екологічної чистоти. Через війну, при більшому парку устаткування проти США, ми мали 1994 року лише 17,8% від США обсягу ВВП душу населення (в 1913 року європейська Росія 21,8%)[1]; у продуктивності праці у промисловості й у сільське господарство співвідношення нижче більш, ніж у 2 разу. У цьому аналіз показує, що внаслідок внутрішньої і до зовнішньої політики, воздействующей для проведення реформ, прискорено руйнується потенціал п'ятого технологічного способу життя й заморожені науково-технічні напрацювання шостого укладу, що є базою нового етапу НТР.

Усі спроби покінчити з проблемою без принципово нової науково-технічної й структурно-інноваційної воспроизводственной концепції, й мети розвитку громадської системи на етапі нової НТР, несучою у собі шостий технологічний уклад постіндустріального суспільства з його інформатикою, якісними змінами соціальних критеріїв життєдіяльності суспільства, неминуче терплять провал.

Сам собою високий науково-технічний потенціал є необхідною, але ще достатня умова успішного освоєння досягнень НТП, як і і їх використання з метою прискорення темпів економічного зростання, забезпечення високої конкурентоспроможності національної промисловості, що поліпшення добробуту народу. Важливо домогтися повної та ефективної цього потенціалу, навіщо необхідний вихід на державний рівень, вироблення державної політики науково-технічного розвитку, яка у собі різні елементи науково-технічної, інноваційної і промислової політики. У цьому державна інноваційна політика грає сполучну роль між державної науково-технічної й державної промислової політикою.

Розглядаючи специфічні особливості формування структури ТУ, вчені який завжди пов'язують його з критеріями технічного рівня виробництва, характеристиками базисних інновацій одного чи іншого етапу становлення та розвитку технологічного способу виробництва, що включає зміну напрямів вдосконалення, поколінь, моделей техніки, джерел енергії й інші зміни. Не завжди враховується, що технологічна багатоукладність складається під впливом багатьох чинників, недостатній чи невчасний облік яких призводить до деформаціям їх структури, до нераціональної системі виробництва, технологічним криз й у остаточному підсумку, до їх зниження соціально-економічної ефективності відтворення.

Економічні реформи, у Росії у остаточному підсумку спіткнулися саме у нездатності подолати техніко-технологічний, инновационно-воспроизводственный структурний криза, яка у поєднаному соціально-економічної неефективності виробництва, нездатності суспільства подолати падіння виробництва як слідство, соціально-економічний системну кризу у Росії інших країн СНД.

На етапі загального спаду виробництва, хронічного економічного і фінансової кризи, на жаль, стратегія виживання, а чи не розвитку, стає домінантою російської. На всі пропозиції про коригуванні курсу науково-технічної й соціально-економічної діяльності уряду РФ, орієнтації в розвитку наукомістких деяких галузей і підприємств, відповідь один - немає інвестиційних ресурсів. Звідси збереження орієнтації на застарілі технології у межах четвертого ТУ, що у своє чергу придушує можливості становлення та розвитку п'ятого ТУ, хоча на основі технічного переоснащення рахунок коштів амортизації, а навіть про сегментних, точкових прориви у окремих напрямах шостого ТУ.

У ринковій економіці державна інноваційна політика має бути спрямована для підвищення конкурентоспроможності національної промисловості на внутрішніх та зовнішніх ринках, розвиток цієї сфери охорони навколишнього середовища, мати здатністю мобільного адаптацію структурним і технологічним зрушень економіки. Відповідно набір інструментів здійснення політики інноваційного розвитку дуже широкий. Це може бути заходи прямого впливу, такі, як бюджетне фінансування, здійснення спеціальних інноваційних програм, у пріоритетні напрямки НТП, державні замовлення і гарантовані закупівлі деяких видів наукомісткої продукції, або ж заходи непрямого впливу – податкове стимулювання інвестицій на дослідження й розробки, амортизаційні пільги та інших.

Більшість розвинутих країн характерна тенденція високого рівня прямий державної НДДКР на доконкурентных стадіях інноваційного циклу і поступове посилення частки непрямого регулювання з наближенням до пізнішим стадіям. У Росії той-таки нині як прямий, і непрямий інструментарій впливу держави щодо інноваційний процес практично знаходиться за бездіяльність. Внаслідок цього став те що, що з період від 1990-го по 1997 рр. значно знизилися показники проведення проведення науково-дослідницьких і дослідно-конструкторських розробок (НИОКР)[2]:


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3