Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Прийоми й викрути спору

Реферат: Прийоми й викрути спору

СОДЕРЖАНИЕ

ЗАПРОВАДЖЕННЯ…………………………………………………………………… .…3

Про ДОКАЗАТЕЛЬСТВАХ………………………………………………………….4

ПЛАНИ СПОРА…………………………………………………………………… 5

ТАКТИЧЕСКИЕ ПРИЙОМИ…………………………………………………… .6

УЛОВКИ У СПОРЕ……………………………………………………………….9

ЗАКЛЮЧЕНИЕ. ПОРАДИ ЩОДО СПОРА……………………… 20

СПИСОК ЛИТЕРАТУРЫ……………………………………………………….21

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Спочатку логіка розроблялася у зв'язку з запитами практики судочинства і ораторського мистецтва. Зв'язок логіки з тими сферами людської діяльності простежується у Стародавньої Індії, Стародавню Грецію і Римі. Так було в життя Стародавньої Індії період, коли проявився інтерес до логіки, дискусії були постійним явищем. Про це пишуть відомий тогочасний російський сходознавець академік У. Васильєв: «Якщо з'явиться хтось і став проповідувати невідомі доти ідеї, їх будуть цуратися і переслідувати це без будь-якого суду: навпаки, охоче будуть визнавати їх, якщо проповідник цих днів задовольнить всім запереченням і спростує старі теорії. Воздвигали арену змагання, вибирали суддів і за суперечці були присутні постійно царі, вельможі і народ; визначали заздалегідь, незалежно від царської нагороди, який має бути результат спору. Якщо сперечалися лише 2 особи, іноді переможений мав позбуватися життя – кидатися у річку чи з скелі чи зробитися рабом переможця, перейти у його віру. Коли на те було обличчя, яке користується повагою, наприклад досягла звання на кшталт государевого вчителя і, отже, обладавшее величезним станом, те майно його віддавалася часто бідняку в лахмітті, яке зуміло його оспорити. Зрозуміло, що це вигоди були великий приманкою у тому, щоб направити честолюбство індійців у цю бік. Але найбільше частіше бачимо, що такий спір обмежувалося особистостями, у ньому брали участь цілі монастирі, які внаслідок невдачі могли зникнути раптом після тривалого існування. Як бачимо, право красномовства і логічних доказів до такої міри незаперечно таки в Індії, що хто б смів ухилитися від виклику на суперечка».

Судові і політичні дискусії поширено й у Стародавню Грецію. Часто судове рішення чого залежало від логічного доказовості промови звинувачуваного чи обвинувача. Ніякі штучні прийоми, ніяке красномовство нездатні допомогти, якщо ні добре обгрунтованих ідей переконливих доказів.

Про ДОКАЗАТЕЛЬСТВАХ

Перш що розмовляти про суперечці та її особливостях, треба хоча в найзагальнішому вигляді ознайомитися з доказами. Адже світ складається із доказів. Один доводить, що така-то думку правильна, інший — що вона є помилковою.

Та думку, для обгрунтування істини чи помилковості яких грунтується доказ, називається тезою докази. Вона — кінцевою метою наших зусиль. Теза в доказі — як король в шахової грі. Хороший шаховий гравець завжди повинен пам'ятати короля, який би хід ні задумував. Ось і хороший доказыватель у спорі чи ні спору: що він у доказі ні говорить, завжди, зрештою, має одну головної мети — теза, його виправдання чи спростування тощо.

Саме тому перша вимога від приступающего для серйозного доведенню чи спору — з'ясувати спірну думку, з'ясувати теза, тобто. зрозуміти нього та його зрозуміти так, щоб він став нам цілком ясним і виразним за змістом. Це зберігає багато часу охороняє від багатьох помилок.

А, аби з'ясувати теза, досить зазвичай з'ясувати троє запитань щодо цього тези.

По-перше, — чи всі слова висловлювання тези і чітко нам зрозумілі.

Треба намагатися з'ясувати кожне поняття тези наскільки можна до кришталевої ясності і виразності.

Другий пункт, які треба з'ясувати в тезі, наступний. У тезі, як й у усякому простому "судженні", завжди щось стверджується чи заперечується про якомусь предметі або про багатьох предметах однієї й тієї ж самого класу. І тепер для ясності і виразності мислення треба знати, про один чи лише предметі йдеться чи про без винятку предметах даного класу, або про, а деяких (більшості, багатьох, майже всіх, кількох тощо.). Водночас в багатьох судженнях, які висловлюватимуться на доказах і словах, цього якраз і немає. Напр., людина каже, "люди злі". Адже думку їх зрозуміла. Усі люди без винятку, чи більшість? Не знаючи цього, не можна, напр., спростовувати ця теза, оскільки способи спростування тут різні. Потім треба з'ясувати, яку ми судженням вважаємо теза, безсумнівно істинним, достовірним, чи безсумнівно хибним, чи тільки імовірним більшою або меншою мірою, дуже імовірним, просто імовірним тощо. Вони ж спростовуваний, напр., теза здається нам лише можливим: немає доказів для неї, але немає доказів й виступав проти. Знову ж таки, залежно від цього доводиться приводити різні способи докази.

Тим більше що про з'ясуванні їх в тезі (відмінностей у ступенях модальності, як називає їх логіка) піклуються найменше. Для мало обробленого середнього розуму яку думку візьми, вона вся чи достовірна, чи безсумнівно помилкова, середини немає, точніше він про такі "тонкощах" і замислюється.

Отже, ось три головних пункту, які зазвичай багато і завжди необхідно з'ясувати при з'ясуванні тези: проте неясні нам поняття, до нього вхідні; б) "кількість" його й побачив) "модальності" його.

ПЛАНИ СПОРА

Розрізняють такі види спорів із приводу їхні цілі:

1) наукову дискусію (рішення наукової проблеми)

2) ділову дискусію (метою є перебування рішення)

3) полеміку (суперечка заради перемоги).

Суперечка може проходити при публіці, присутність якої припадати враховувати учасникам спору, і неї – бути кулуарним. З іншого боку, бувають суперечки з арбітром (цією роллю може виконувати публіка) чи ні такого. Полеміка, у якій беруть участь двоє людини і яка відбувається у присутності публіки, називається диспутом.

Починаючи наукову чи ділову дискусію, супротивники прагнуть виробити загальне полі аргументації – домовитися у тому, як будуть розумітись основні терміни, спірні й інші твердження, який теорії та який логіки дотримуватимуться сторони, і т.д.

Що стосується полеміки, котрий іноді ділових дискусій загальне полі аргументації виробляється який завжди. Це тим, такі суперечки який завжди є спорами заради істини. При суперечці заради перемоги важко виробити загальне полі аргументації.

Суперечка першого типу – суперечка заради істини - називається діалектичним. (Диалектикой древні греки називали мистецтво досягнення істини у процесі розмови). Дискусія є діалектичним суперечкою, а диспут і полеміка - який завжди.

Суперечка другого типу – суперечка заради перемоги – називається эристическим ( від грецьк.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6