Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Основні закони правильного мислення

Реферат: Основні закони правильного мислення

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

До якої би історичній епосі ні належав людина, він вимагає істині. І первісних людей, і наших сучасників, пізнаючи світ довкола себе, прагнуть її одержати. Володіння істинним знанням одних людей приносить і задоволення, іншим, навпаки, - горі: сильних істина кличе на подвиг, у слабких паралізує волю, наводить їх до песимізмові і розгубленості. Але, попри що, все люди прагнуть істині, отриманню нову інформацію про мир за якому живуть. Володіння істиною просуває усім нам вперед на нелегкий шлях пізнання.

Є думка, що то вона може правильно й не знаючи точних правив і законів логіки, користуючись ними тільки інтуїтивному рівні. Логічне мислення перестав бути уродженим, тому його можна й слід розвивати в різний спосіб (методами). Систематичне вивчення науки логіки – одне з найбільш ефективних способів розвитку логічного абстрактного мислення.

Специфічним прийомом розвитку мислення є рішення логічних завдань.

1.Понятие логічного закону.

Закон мислення - це необхідна, істотна, стійка зв'язок між думками. Найбільш прості й необхідні зв'язок між думками виражаються формально-логическими законами тотожності, непротиріччя, виключеного третього, достатніх підстав. Ці закони з логіки грають особливо значної ролі, є загальними, лежать у основі різних логічних операцій із поняттями, судженнями й закони використовують під час умовиводів і доказів. Перші три закону були й сформульовані Арістотелем. Закон достатніх підстав сформульований Лейбніцем. Закони логіки є відбитком у людини певних відносин між предметами об'єктивного світу.

Формально-логические закони неможливо знайти скасовані чи замінені іншими. Вона має загальне твердження людський характер: вони єдині всім люді різних рас, націй, класів, професій. Ці закони склалися внаслідок багато вікової практики людського пізнання для відсічі таких звичайних властивостей речей, як його стійкість, визначеність, несумісність щодо одного й тому самому предметі одночасного наявності й відсутності одним і тієї ж ознак. Закони логіки – це закони правильного мислення, а чи не закони самих речей чи явищ світу.

Крім цих чотирьох формально-логических законів, що відбивають важливі властивості правильного мислення, - визначеність, несуперечність, чіткість мислення вибір «чи – чи» у певних «жорстких» ситуаціях, - існує інших формально-логических законів, яким мають підпорядковуватися правильне мислення у процесі оперування правильними окремими формами мислення (поняттями, судженнями, думками).

Закони логіки функціонують в мисленні як принципів правильного міркування під час докази істинних суджень і теорій і спростування не правильних теорій.

У математичної логіки іншій підхід. Там закони, виражені як формул, вступають як тождественно-истинные висловлювання. Це означає, що формули, у яких виражені логічні закони, істинними за будь-яких значеннях їх змінних. Серед тождественно-истинных формул особливо вирізняються такі, які містять одну зміну.

2.Закон тотожності

Цей Закон формулюється так: «У процесі певного міркування всяке поняття і судження би мало бути тотожні самі собі».

У математичної логіки закони тотожності виражаються такими формулами:

а=а (з логіки висловленої) і

А=А (з логіки класів, у якій класи ототожнюються з об'єктами понять).

Тождество є рівність, подібність предметів в якомусь відношенні. У мисленні закон тотожності виступає як нормативного правила (принципу). Він означає, що не можна процесі міркування підміняти одну думку інший, одне поняття – іншим. Не можна тотожні думки видавати за різні, а різні – за тотожні.

Порушенням закону тотожності призводить до двозначностям, які можна бачити, наприклад, у таких міркуваннях: « Ноздрьов був дещо відношенні історичний людина. На жодному зборах, де було, не обходилося без історії» (Н.В. Гоголь). «прагни сплатити свій обов'язок, ти досягнеш двоякою мети, бо цим його виконаєш» (Козьма Прутков). Гра слів у тих прикладах побудовано вживанні омонімів.

У мисленні порушення закону тотожності проявляється тоді, коли людина виступає за обговорюваної темі, довільно підміняє один предмет обговорення іншим, вживає терміни й поняття й інші сенсі, ніж заведено, не попереджаючи звідси. Наприклад, ідеалістом іноді вважають людини, котрий вірить у ідеали, який живе заради високої мети, а матеріалістом – людини меркантильного, котрий прагне наживи, до особистого збагаченню тощо.

Через порушення ними закону тотожності і його інша помилка, звана підміною тези. У результаті докази або спростування висунутий теза часто свідомо чи неусвідомлено підміняється іншим. У наукових дискусіях виявляється в приписуванні опонентові того, що він чи ніхто. Такі факти ведення дискусій неприпустимі.

Ототожнення широко використовують у слідчої практик, наприклад, при упізнання предметів, людей, ототожнень почерків, документів, підписів на документі, ототожнення відбитків пальців.

3.Законы не протиріччя

Якщо предмет А має певним властивістю, то судженнях про А люди повинні стверджувати це властивість, а чи не заперечувати його. Якщо ж людина, стверджуючи щось, заперечує саме чи стверджує щось несумісне з цим, очевидна логічне протиріччя. Формально-логические протиріччя – це протиріччя заплутаного, неправильного міркування. Такі протиріччя ускладнюють пізнання світу.

Давньогрецький філософ і видатний учений Аристотель вважав «…Неможливо, щоб один і той ж у один і той водночас було була властива одному й тому щодо одного й тому самому отношении»[1]. Це формулювання свідчить про необхідність в людини недопущення у своїй мисленні мови формально-противоречивые висловлювання, інакше його мислення буде невиправним.

Думка суперечлива, коли ми про одне і тому самому предметі за одну і те час й у тому ж відношенні щось стверджуємо і те саме заперечуємо. Наприклад: «Кама – приплив Волги» і «Кама перестав бути припливом Волги». Або: «Лев Толстой – автор роману «Неділя» і «Лев Толстой перестав бути автором роману «Неділя№».

Суперечності нічого очікувати, коли ми говоримо про різних предметах чи про одне і тому самому предметі, взятому у різний час чи різному відношенні. Суперечності нічого очікувати, якщо ми скажемо: «Восени дощ корисний для грибів» і «Восени дощ не корисний порання врожаю». Суждения «Цей букет троянд свіжий» і «Цей букет троянд перестав бути свіжим» теж суперечать одна одній, бо предмети думки у тих судженнях беруться у різних відносинах чи час.

Найчастіше зустрічаються визначення формально-логічного протиріччя як конъюнкции судження та її заперечення (чи не-а). Але логічне протиріччя може бути висловлене і заперечення: він має місце між несумісними стверджувальними суждениями1. Закон непротиріччя не чи діє у логіці «розмитих» множин, оскільки у нею до «розмитим» безлічам і «розмитим» алгоритмам можна одночасно застосовувати затвердження Кабміном і заперечення (наприклад: «Цей чоловік літній» і «Цей чоловік ще є літнім», бо поняття «літній чоловік» є «нечітким» поняттям, не що має виокресленого обсягу).

Наведені приклади свідчать, що формально-логічне протиріччя виникає тоді, коли намагаються вважати істинними чи кілька стверджувальних суджень, несумісних між собою. Так само поширеної в мисленні є форма логічного протиріччя, коли одночасно утверджується й заперечується один і той ж судження, тобто допускається сполучення чи не-а. Отже, у традиційній формальній логіці протиріччям вважається твердження дві протилежні (як контрактних, і контрадикаторных) суджень про одне й тому самому предметі, взятому за одну і те час й у тому ж відношенні. У обчисленні висловлювань класичної двозначною логіки закон непротиріччя записується наступній формулою:


Схожі реферати

Статистика

[1] 2