Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Доказательное міркування: правил і помилки

Реферат: Доказательное міркування: правил і помилки

СОДЕРЖАНИЕ

Запровадження

1. Правила та системні помилки, які стосуються тези

2. Правила та системні помилки, які стосуються аргументів

3. Правила до форми обгрунтованого тези (демонстрації) та системні помилки у вигляді докази

4. Поняття софизмах і логічних парадоксах

В багатьох випадках, наприклад на лекції, яка, у роботі, у доповіді, під час полеміки, в судові засідання, на захисту дисертації та у багатьох інших, вдається добиватися порозуміння, обгрунтовувати висловлені судження. Доказательность — важливе якість правильного мислення. Структура докази включає у собі: теза, аргументи, демонстрацію.

Теза — це судження, істинність якого треба довести. Аргументи — це істинні судження, якими сповна користуються при доказі тези. Формою докази, чи демонстрацією, називається спосіб логічного зв'язок між тезою і аргументами.[1]

Існують правила доказового міркування. Порушення цих правил веде до помилок, які належать до доказуваному тези, аргументів або до самій формі докази.

1. Правила та системні помилки, які стосуються тези

Правила.

1. Теза може бути логічно певним, ясним і точным.[2]

Іноді в своєму виступі, письмовому заяві, наукової статті, доповіді, лекції що неспроможні чітко, ясно, однозначно сформулювати теза. На зборах деякі виступаючі що неспроможні чітко сформулювати 2-3 тези, та був вагомо, аргументовано викласти перед слухачами.

2. Теза повинен залишатися тотожний, тобто. у тому ж протягом всього докази або опровержения.[3]

Помилки.

1. «Підміна тези». Відповідно до правил доказового міркування, теза може бути ясно сформульований і важливість залишатися у тому ж протягом всього докази або спростування. При порушенні його виникає помилка звана «підміна тези». Суть їх у тому, що перший теза зумисне чи незумисне підміняють іншим державам і цей "новий теза починають доводити чи спростовувати. Це часто трапляється під час спору, дискусії, коли теза опонента спочатку спрощують чи розширюють його зміст, та був починають критикувати. Тоді той, кого критикують, заявляє, що опонент приписує йому те, що він чи ніхто. Ситуація ця дуже поширена, вона трапляється при захисту дисертацій, і за обговоренні опублікованих наукових робіт, і різних зборах і засіданнях, і за редагуванні наукових чи літературних статей. Тут відбувається порушення закону тотожності, оскільки нетотожні тези намагаються ототожнювати, що призводить до логічного помилці. [1]

Приміром, треба показати, що у осиці що неспроможні зростати яблука; натомість доводиться, що вони живуть зазвичай на на яблуні й невідомі і груші, і вишні. [2]

2. «Доказ до людини». Помилка полягає у підміні докази самого тези посиланнями на особисті риси того, хто висунув йому цю тезу. Наприклад, замість доводити цінність і новизну дисертаційної роботи, кажуть, що дисертант — заслужений людина, що він потрудився над дисертацією тощо. Розмова класного керівника, наприклад, з учителем російської оцінки, поставленої учневі, іноді зводиться немає доведенню, що це учень заслужив цієї оцінки своїми знаннями, а посиланнями на особисті риси учня: гарний громадський працівник, багато хворів у цій чверті, за всіма іншими предметів він встигає тощо.

У наукових роботах іноді замість конкретного аналізу матеріалу, вивчення сучасних наукових даних, і результатів практики на підтвердження наводять й з висловлювань великих учених, видатних діячів і вже цим обмежуються, вважаючи, то дає жодного посилання на авторитет досить. У цьому цитати можуть вириватися з контексту і часом довільно тлумачитися. «Доказ до людини» часто є просто софістичний прийом, а чи не помилку, допущену ненавмисно.

Різновидом «аргументу до людини» є помилка, звана «доказ до публіки», яка полягає у спробі спричинити почуття людей, аби ті повірили у істинність висунутого тези, хоча й не можна довести. [1]

3. «Перехід на другий рід». Є чи два різновиди цієї помилки: а) «хто занадто багато доводить, той щось доводить»; б) «хто замало доводить, той щось доказывает».[4]

У першому випадку помилка виникає тоді, коли замість одного істинного тези намагаються довести інший, сильніший теза, і навіть другий теза може бути хибним. Якщо з а слід б, але з б годі було а, то теза а є сильним, ніж теза б. Наприклад, якщо замість доводити, що людина не починав першим бійку, почнуть доводити, що не брав участь у бійці, то щось зможуть довести, якщо ця людина справді бився і хтось це бачив.

Помилка «хто замало доводить, той щось доводить» виникає тоді, коли замість тези а ми доведемо слабший теза б. Наприклад, якщо, намагаючись довести, що це тварина — зебра, ми доводимо, що його смугасте, то щось доведемо, оскільки тигр — теж смугасте тварина. [1]

2. Правила та системні помилки, які стосуються аргументів

Правила.

1.Аргументы, наведені як доказ тези, би мало бути істинними.

2.Аргументы би мало бути достатньою підставою як доказ тези.

3.Аргументы мали бути зацікавленими судженнями, істинність яких доведено самостійно, незалежно від тезиса.[5]

Помилки.

1. Ложность підстави («Основне оману»). Як аргументів беруться не істинні, а хибні судження, які видають або намагаються видати за істинні. Помилка то, можливо ненавмисного. Наприклад, геоцентрична система Птоломея було побудовано виходячи з помилкового припущення, за яким Сонце обертається навколо Землі. Помилка може бути навмисної (софізмом), досконалішою з метою заплутати, вводити на оману іншим людям (наприклад, дача помилкових свідчень свідками чи обвинувачуваним під час судового розгляду, неправильне впізнання речей чи покупців, безліч т.п.). [1]

Вживання хибних, недоведених чи неперевірених аргументів нерідко супроводжується оборотами: «всім відомо», «давно встановлено», «річ цілком очевидна», «ніхто не заперечувати» тощо. Слухачеві хіба що залишається одне: дорікати себе за незнання те, що що й всім відомо. [2]

2. «Предвосхищение підстав». Ця помилка відбувається тоді, коли теза спирається на недоведені аргументи, останні ж ми доводять теза, лише передбачають його.

3. «Порочне коло». Помилка у тому, що теза обгрунтовується аргументами, а аргументи обгрунтовуються цим самим тезою. Ця різновид помилки «застосування недоведеного аргументу». [1]

3. Правила до форми обгрунтованого тези (демонстрації) та системні помилки у вигляді докази

Правила.

Теза може бути укладанням, логічно наступним з аргументів по загальними правилами умовиводів чи здобутих у відповідність до правилами непрямого доказательства.[6]

Помилки у вигляді докази.

1. Мнимое проходження. Якщо теза годі було з цих у його підтвердження аргументів, виникає помилка, звана «годі було». Іноді замість правильного докази аргументи з'єднують з тезою у вигляді слів: «отже», «тож», «в такий спосіб», «у результаті маємо» тощо., — вважаючи, що встановлено логічна зв'язок між аргументами і тезою. Цю логічний помилку часто неусвідомлено допускають люди й не обізнані з правилами логіки, належні на здоровий глузд і інтуїцію. Через війну виникає словесна видимість докази.

2. Від сказаного з вимогою до сказаного безумовно. Аргумент, істинний тільки з урахуванням часу й, відносини, заходи, не можна забезпечувати ролі безумовного, вірного завжди. Тож якщо кави корисний у невеликих дозах (наприклад, для підняття артеріального тиску), то великих дозах він шкідливий. Аналогічно миш'як уїдливий, але у невеликих дозах його додають у Красноярську деякі ліки. Ліки лікарі повинні підбирати для хворих індивідуально. Педагогіка вимагає індивідуального підходи до учням; етика визначає норми покупців, безліч у різних умовах можуть кілька варіюватися (наприклад, правдивість — позитивна риса людини, розголошення військової таємниці — злочин). [1]


Схожі реферати

Статистика

[1] 2