Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Бароко

Реферат: Бароко

У надрах культури Ренесансу сформувалися в ембріональному вигляді світогляд і стиль бароко. Епоха бароко настала після глибокого духовного і релігійного кризи, зумовленого Реформацією. У цю епоху своєрідний погляд на чоловіки й пристрасть до всього театральному породжують всепроникний образ: увесь світ — це театр. Всім які знають англійську мову цей спосіб пов'язаний з ім'ям Шекспіра — адже його перейдено з його комедії «Як ви це сподобається». Але можна знайти у всіх великих творах європейських літератур. Багатий порт Амстердам відкрив 1638 р. міської театр, над входом куди можна було прочитати рядки найбільшого голландського поета Вондела: «Наш світ — сцена, в кожного тут роль своя і кожному дається належне». На соперничавшей з Голландією Іспанії сучасник Вондела Кальдерон де ла Варка створив свою знамениту шедевр «Великий театр світу», що становить світ знає як сцену в істинно барочному сенсі.

Люди на той час завжди відчували у собі очей божий і всього світу, але ці наповнювало їхнім відчуттям самоповаги, прагненням зробити своє життя таким ж яскравої та змістовної, яким він поставала у живопису, скульптурі і драматургії. Подібно мальовничим портретів, палаци доби бароко відбивають уявлення їхніх творців самих собі. Це панегірики камені, превозносящие чесноти тих, хто її живе. Твір доби бароко, прославляючи великих та його звершення, вражають нас своїм як і до того ж час демонструють спробу заглушити тугу їхніх творців.

Тінь розчарування лежить на жіночих мистецтві бароко від початку. Любов до театру і сценічної метафорі оголює усвідомлення, що будь-який зовнішній прояв ілюзорно. Вихваляння правителів катастрофи та героїв — в п'єсах французького драматурга Корнеля, англійського поета Драйдена і німецького письменники та драматурга Грифиуса, — можливо, була спроба відстрочити забуття, котре загрожувало неминуче поглинути всіх, навіть найбільш великих. Багатоколірний, блискучу і життєрадісна література доби бароко могло бути й інший — темній і пронизливою. Римський імператор Тіт в трагедії Корнеля «Тіт і Берени-ка» каже: «Кожне мить життя — крок до смерті».

У різних частинах Європи людина дивилася на небо, бажаючи розгадати загадки всесвіту, яка завдяки винаходу телескопа ставала з дня на день дедалі ширше, прагнув зрозуміти гармонію сфер. Наукове обгрунтування, дане німецьким астрономом Кеплером руху планет по еліпсу і постійному розташуванню небесних тіл, попри її вічне рух, співзвучно ідеї динамізму, эллиптическим обрисам й навмисності форм архітектури, живопису та літератури доби бароко. Відкриття цих основних законів і трансцендентною послідовності привело художників України та письменників до думки, що ця нетривале й тендітна життя, ця «юдоль катастрофічна» — трохи більше, ніж ілюзія. Навіть безневинна пасторальна ідилія, щаслива Аркадія, повна чарівних німф і потерпають від безнадійної любові пастухів, яких невтомно оспівували поети бароко, не рятувала від подуву смерті.

Гостре відчуття який несеться часу, яка поглинає все і весь; почуття марності усієї земної, яку стверджували поети і проповідники Європи; могильний камінь, неминуче котрий очікує кожного і нагадує у тому, що плоть смертна, людина — прах, — усе це, хоч як дивно, вело до незвичному життєлюбності і жизнеутвержде-нию. Цей парадокс стало основною темою барочної поезії, автори звали людей зривати квіти задоволень, поки навколо бушує літо; любити дітей і насолоджуватися багатобарвним маскарадом життя. Знання, що таке життя закінчиться як сон, відкривало її істинний зміст і ціну тим, кому посміхалася удача. Попри особливу увагу до цієї теми тлінність всього сущого, культура бароко дала світу літературні твори небувалого життєлюбності й сили. Та головне ми можемо не дивуватися дерзновению художників, століття тому які малюють образ світу, повного радості, і чудес, і поставили останню крапку створеної європейської культурою картині світобудови, що з ідеєю божественного початку.

Є вагомі арґументів на користь те, що бароко як світовідчуття зародилося у Західної Європи, а й мало своїх прибічників в Ірані епохи правління шаха Аббаса 1 (1587—1629), у Китаї початкового правління династії Цін і Банк Японії часів великого драматурга Тікамацу (1653—1725), і навіть увійшло російську й українську культуру XVII—XVIII ст. Як відомо, в загальноєвропейському масштабі перехідний етап розвитку — як епоха Відродження: у країнах Східної і південно-східної Європи такий перехід від середньовіччя до Новому часу відбувається головним чином XVII— XVIII ст., як у Західної Європи розвивається культура бароко. Але з те, що у цьому регіоні був розвиненого «Відродження» (воно виявлялося лише спорадично) бароко взяла він найважливіші ренесансні функції, наповнюючи мистецтво земним, человечес-

кім змістом. Найбільшим центром культури бароко в Україні було Київ, де першорядну роль грала Києво-Могилянську академію.

Значну увагу у Київській академії приділялося вивченню філософії, під час якого студенти ознайомлювались із античними філософами від Геракліта до Боэция, зі середньовічними схоластами і містиками, ні з видатними мислителями Нового часу — Ф. Бэконом, Р. Декартом, Г.В. Лейбніцем, Д. Локком та інших. Важливе місце у програмі відводилося курсів поетики і риторики, зрештою що випливали з поэтик і трактатів гуманістів італійського Відродження. Київські поетики і риторики ознайомлювались із поняттями і чи принципами •західноєвропейської литературно-теоретической думки XVI— XVII ст. із зразками літературної творчості, ~ сприяючи перебудові української, російській та інших слов'янських літератур нового, європейський лад. Від них у літературі поступово складаються нові художні напрями — бароко та класицизм. Аналогічні процеси відбувалися час і мистецтво Росії.

Уся картина російської художнього життя XVII в. виключно складна й суперечлива: традиційні російські форми з'єднувалися з деталями позднеготическими, ренесансними, бароковими, зазвичай, у варіанті мистецтва країн Північної Європи. У загальній схильності цього періоду до декоративно-насыщенному, динамічному ціле здається часто бароковим за загальним враженню (що, наприклад, в назві «нарышкинское бароко»). Тому іноді говорять про російському Відродженні у шатах бароко. У результаті петровських перетворень народжувалося нове мистецтво, але це не було ренес-сапсным, а що належить європейської культурі Нового часу. Своєрідність мистецтва XVIII в. у Росії слід шукати більшою мірою в ознаках зовнішнього збереження традицій, а своєрідності руху у новій шляху. Нове давню, за словами Ключевського, перетворювали одне одного.

У цьому відношенні розташовується проблема відносини у російському мистецтві двох стилів — бароко та рококо. Щодо живопису вчені А. Сидоров й О. Греч висунули ідею послідовному русі від бароко петровского і найближчого послепетровского часу до рококо середини століття і далі до класицизму. У поданні А. Греча бароко, рококо і класицизму послідовно відповідають три царювання: «Суворий Марс, Ветреная Діана і Мудра Мінерва недарма уособлювали, навіть у очах сучасників, три найважливіших царювання». Античных богів тут можна взяти за алегорії стилів. Дослідження свідчать, що у російську культуру сталося сли-

яние бароко та рококо, хоча це питання остаточно не вирішене. Це характеризує особливу ситуацію, сформовану у Росії представляє унаочнення взаємодії поєднання двох стилів. У XVIII в. запізніла порівняно і Франції кульмінація абсолютизму, породила барочний пафос, водночас цей пафос з'єднався з гедонізмом рококо, який виявився доступний російську культуру через неї зрілості. Для російської культури характерно суміщення щодо одного періоді різних етапів розвитку загальноєвропейської культури.


Схожі реферати

Статистика

Реферат: Бароко
Рубрика: Культура і Мистецтво
Дата публікації: 2013-01-21 03:31:16
Прочитано: 9 раз