Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Архітектура Давнього Єгипту

Реферат: Архітектура Давнього Єгипту

СЛОЖЕНИЕ ДРЕВНЕЕГИПЕТСКОГО МИСТЕЦТВА

( 4 тисячоліття до зв. е. )

Сліди людської діяльність у долині Ніла сягають найдавнішим часів. Порівняно незбиране уявлення про слагавшемся тут суспільстві пам'ятники дають починаючи з п'ятьма тисячоліття до зв. е. Найдавнішими оселями людини у долині Ніла були ями і печери; з натягнутих на тичинах шкур і плетінок влаштовувалися навіси і наметах. Поступово з'явилися очеретяні хижки, обмазані глиною. З утворенням класового суспільства на таких хатинах протягом тисячоліть жила й надалі найбідніше населення Єгипту. Житла вождів племен виділялися спочатку лише своїми розмірами; святилища також влаштовували у великих хатинах, причому за показ такої хатині в її огорожі зміцнювали фетиш почитавшегося духу. Поступово будівництва жител почали виготовляти цегла- сирець. Перед помешканням влаштовували двір, обнесений огорожею, а пізніше стіною. Найдавніший вид житла- яма- послужив взірцем і для поховань, які мали форму овальної ями і було вистелені циновками. Отже, початкові види жител, святилищ і гробниць сягають первісного житла людини; які й мислилися саме житлами людей, духів, мертвих. Загальні риси у плануванні і оформленні вдома, палацу, храму й гробниці зберігалися і у архітектурі рабовласницького Єгипту. З винаходом цегли могили стали робитися прямокутними і обкладатися цеглою. Такі гробниці з'явилися в найбільш забезпеченої верхівки суспільства- рядові общинники як і погребались в овальних ямах. Розвиток майнового нерівності в громаді, що зумовила розбіжність у формі жител, відбилося й на відмінності поховань.

МИСТЕЦТВО ДРЕВНЕГО ЦАРСТВА

( 3200 - 2400 рр. до зв. е. )

Період Стародавнього царства був часом складання всіх форм єгипетської культури. Вже з ранніх часів в єгипетському мистецтві провідне становище займала архітектура, причому здавна основними спорудами були монументальні гробниці царів і знаті. Це тим особливим значенням, яке мали в Єгипті заупокійні культи, тісно пов'язані з широко розвиненими культами вмираючих і воскресающих божеств природи. Природно, що цар і рабовласницька знати, грав головну роль цих культи, приділяли особливу увагу забезпечення собі посмертної “вічної життя”, отже – спорудженню міцних гробниць; вже дуже рано як для спорудження почали застосовувати найбільш міцний з наявних в давніх зодчих матеріал- камінь. І тоді час, як жител, виділені на живих, продовжували вживати цеглу та дерево, гробниці – «вдома вічності» – з'явилися першими кам'яними будівлями. Світські будинку майже збереглися; про зовнішній вигляд палаців ми можемо бачити лише по зображенням їх фасадів на стелах і саркофагах, уявлення чутки про будинках дають помещавшиеся в гробниці глиняні “будиночки до душі”.

За уявленнями обитавшего в долині Ніла первісної людини, загробна життя була подобою земної, і померлий людина як і потребував житло і їжі, як і живий; гробниця мислилась домом померлого, що визначило її початкову форму. На цьому ж народилося прагнення зберегти тіло померлого чи навіть голову. Позаяк у початку способи бальзамування були недосконалими, в гробниці ставили статуї померлого як заміну тіла у разі псування. Отже, гробниця- будинок померлого- мала служити таким приміщенням, де була б у повної схоронності мумія, де поміщалася б статуя померлого і де його рідні могли приносити усе необхідне щодо його харчування. Ці вимоги, і визначили структуру гробниць Стародавнього царства.

Гробницы знаті, звані “мастаба”, складалася з підземної частини, де ставили труну з мумією, і масивною надземної будівлі. Такі будівлі часу I династії мали вигляд будинки з двома хибними дверима і двором, де приносилися жертви. Цей «будинок» був облицьовану цеглою пагорб з піску і уламків каменів. До такого будинку потім почали пристроювати цегельну молитовню з жертовником. Для гробниць вищої знаті вже за часів I династії застосовувався вапняк. Поступово мастаба ускладнювалася; молитовні, і приміщення статуї влаштовувалися вже всередині надземної частини, всуціль складеної із каменю. З розвитком жител знаті збільшувалася і кількість приміщень у мастаба, де до кінця Стародавнього царства з'являються коридори, зали і склади.

Для історії архітектури велике значення мало будівництво царських гробниць, спорудженню яких присвячувалися витрачати величезні кошти, технічні винаходи, нові театральні ідеї зодчих. Строительству царських гробниць надавалося велике значення і оскільки вони стали місцем культу померлого фараона. Цей культ грав видну роль єгипетської релігії, змінивши культ ватажка племені докласового періоду. У цьому на культ фараона було перенесено пережитки уявлення про те, що ватажок племені є магічним осередком добробуту племені, а дух померлого ватажка за дотримання належних обрядів і надалі охороняти своє плем'я. Характерно, наприклад що піраміда Сенусерта I називалася «Сенусерт, дивиться на Єгипет», але в верхівках деяких пірамід було зображено очі.

У наростаючою грандіозності царських усипальниць наочно позначилося бажання затвердити деспотичну монархію й те водночас проявилася необмежена можливість експлуатації цієї монархією праці народних мас.

Для будівлі таких споруд були потрібні титанічні зусилля, оскільки камінь доводилося привозити здалеку і витягати з допомогою насипів велику висоту. Лише шляхом крайнього напруги сил рабів і вільних людей було побудувати настільки гігантські споруди.

Думка зодчих і моральне вдосконалення технічних прийомів ішли нарощування надземної маси будинку, проте, горизонтальне збільшення останнього, зрештою, були вже виробляти необхідну враження домінуючій монументальності. Найважливішим етапом у розвитку царських гробниць стала тому ідея збільшення будинку на вертикалі. Очевидно, ця ідея вперше виникла під час будівництва знаменитої усипальниця фараона III династії Джосера (прибл. 3000 років до зв. е.), так званої «східчастої піраміди». Ім'я її будівельника, зодчого Имхотепа, збереглося остаточно історії Єгипту, як ім'я однієї з прославлених мудреців, першого будівельника кам'яних будинків, вченого астронома і лікаря. Згодом Имхотеп було навіть обожнений як син бога Птаха, а греки зіставили його з своїм богом лікування Асклепием.

Піраміда Джосера була центром складного ансамблю з молінь і дворів. Ансамбль, не який відрізнявся ще стрункістю загальної планування, містився на штучної терасі і обіймав площу перейменують на 544,9 * 277,6 м. Терасу оточувала облицьована каменем стіна в 14,8 м завтовшки й у 9,6 м заввишки. Сама піраміда досягала заввишки понад 60 метрів і полягала ніби з семи мастаба, поставлених одна в іншу. Гробниця Джосера примітна як формою піраміди, а й тим, що її молитовнях був широко застосований як основне будівельного матеріалу камінь. Щоправда, камінь ще скрізь мав тут конструктивне значення. Не побачимо ще вільно що стоять колон, вони з'єднані із стінами, яких зодчий не вирішується їхня відокремити. У камені повторюються форми, властиві дерев'яним і цегельним спорудам: стелі вирубані як рублених перекриттів, колони і пілястри витримані в пропорціях, вироблених для дерев'яних будинків. Усипальниця Джосера дуже важливий і в декорировке, багатою та різноманітної. Цікаві форми колон і пілястрів: чіткі, величні за своєю простотою каннелированные стволи з пласкими плитами абак замість капітелі чи вперше виконані камені пілястри у вигляді розкритих квітів папірусу і лотоса. Стіни залів були облицьовані алебастровими плитами, а ряді підземних покоїв - блискучими зеленими фаянсовими кахлями, що відтворюють очеретяне плетиво. Отже, усипальниця Джосера загалом була надзвичайно важливим для свого часу пам'ятником, сочетавшим у собі задум величезної новизни й важливості із кимось іще недостатньо зрілими для рівноцінного оформлення цього задуму технічними й художніми можливостями.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6