Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Антична скульптура

Реферат: Антична скульптура

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

Античной (від латинського слова antiques-древний) назвали італійські гуманісти епохи Відродження греко-римську культуру, як найбільш ранню з відомих їм. І цю назву збереглося відтак і понині, хоча відкриті відтоді давніші культури. Збереглося як синонім класичної давнини, тобто світу, в лоні якого виникла наша європейська цивілізація. Збереглося як поняття, точно що відділяє греко-римську культуру від культурних світів Стародавнього Сходу.

Створення узагальненого людського вигляду, зведеного до прекрасної нормі- єдності його тілесної і приклад духовної краси, - майже єдина тема мистецтва і якість грецької культури загалом. Це забезпечило грецької культурі рідкісну художню собі силу й ключове значення для світової культури у майбутньому.

Старогрецька культура справила величезний впливом геть розвиток європейської цивілізації. Досягнення грецького мистецтва частково стали основою естетичних уявлень наступних епох. Без грецької філософії, особливо Платона або Ньютона, неможливо було розвиток ні середньовічної теології, ні філософії сьогодення. До нашого часу у своїх основних рисах дійшла грецька система освіти. Старогрецька міфологія і література багато століть надихає поетів, письменників, художників, композиторів. Важко переоцінити вплив античної скульптури на скульпторів наступних епох.

Значення давньогрецької культури настільки велика, що недарма ми називаємо часи її розквіту «золотим століттям» людства. І тепер, через тисячоліття ми захоплюємося ідеальними пропорціями архітектури, неперевершеними витворами скульпторів, поетів, істориків, учених. Ця культура- сама людяна, він і до цього часу дарує людям мудрість, вроду й мужність.

Періоди, куди заведено поділяти пам'ятати історію та мистецтво античного світу.

Древній період- эгейская культура: III тысячелетие-XI в. до зв. е.

Гомеровский і раннеархаический періоди: XI-VIII ст. до зв. е.

Архаический період: VII-VI ст. до зв. е.

Класичний період: з V в. до останній третині IV в. до зв. е.

Эллинистический період: остання третину IV-I в. до зв. е.

Період розвитку племен Італії; этрусская культура: VIII-II ст. до зв. е.

Царський період Стародавнього Риму: VIII-VI ст. до зв. е.

Республіканський період Стародавнього Риму: V-I ст. до зв. е.

Імператорський період Стародавнього Риму: I-V ст. зв. е.

У своїй роботі мені хотілося б розглянути грецьку скульптуру періодів архаїки, класики і пізньої класики, скульптуру елліністичного періоду, і навіть римську скульптуру.

АРХАИКА

Грецька мистецтво розвивалося під впливом трьох дуже різних культурних потоків:

егейського, ймовірно ще сохранявшему життєву силу у Малій Азії, і чиє легке подих відповідало душевним потребам древнього елліна в усі періоди його розвитку;

дорийского, завойовницького (породженого хвилею північного дорийского навали), схильного запровадити суворі корективи у традиції стилю, виниклого на Криті, приборкати вільну фантазію і невтримний динамізм критського декоративного візерунка (вже сильно спрощеного в Микенах) найпростішої геометричній схематизацией, упертій, жорсткої та владної;

східного, донесшего юну Елладу, як вже які були на Кріт, зразки художньої творчості Єгипту й Месопотамії, закінчену конкретність пластичних малярських форм, своє чудове образотворче майстерність.

Художнє творчість Еллади вперше у історії світу затвердив реалізм як абсолютну норму мистецтва. Не реалізм точному копіюванні природи, а завершенні те, що окремо не змогла здійснити природа. Отже, слідуючи визначенням природи, мистецтву потрібно було прагне досконалості, яким вона лише натякнула, але якого сама не досягла.

Наприкінці VII-начале VI в. до зв. е. У грецьких мистецтві відбувається знаменитий зрушення. У вазовой розписи людині починають приділяти основну увагу, та її образ набуває дедалі реальніші риси. Бессюжетный орнамент втрачає своє колишнє значення. Одночасно- і всі ці події величезного значення- з'являється монументальна скульптура, головною темою якої- знов-таки людина.

Відтоді грецьке образотворче мистецтво твердо вступає на шлях гуманізму, де йому судилося завоювати немеркнучу славу.

У цьому шляху мистецтво вперше набуває особливого, лише йому властиве призначення. Мета його- не відтворювати постать померлого, щоб забезпечити рятівний притулок щодо його «Ка», не стверджувати непорушність встановленої влади у пам'ятниках, возвеличивающих цією владою, не впливати магічно на сили природи, втілювані художником у конкретних образах. Мета мистецтва- створення краси, яка рівнозначна добру, рівнозначна духовного та фізичного досконалості людини. І якщо про виховному значенні мистецтва, воно зростає у своїй незмірно. Бо творимая мистецтвом ідеальна краса породжує у людині прагнення самовдосконалення.

Процитуємо Лессінга: «Там, де, завдяки гарним людям з'явилися гарні статуї, ці, останні, своєю чергою, були як на перших, і держави були зобов'язані гарним статуям гарними людьми».

Перші з дійшли до нас грецьких скульптур ще явно відбивають вплив Єгипту. Фронтальность і спочатку боязке подолання скутості рухів- виставленої вперед лівою ногою чи рукою, доданої до грудях. Ці кам'яні статуї, найчастіше з мармуру, яким так іронічно багата Еллада, мають незбагненної принадністю. Вони прозирає юне подих, натхненний порив художника, зворушлива його віра, що затятим і копіткою зусиллям, постійним удосконаленням своєї майстерності можна повністю опанувати матеріалом, наданих йому природою.

На мармуровому колосі (початку VI в. до зв. е.), учетверо перевищує людський зростання, читаємо гордовиту напис: «Мене всього, статую і постамент, засвоїли науку одного блоку».

Кого ж зображують античні статуї?

Це оголені юнаки (куросы), атлети, переможців змаганнях. Це кори- юні жінки в хітонах і плащах.

Знаменательная риса: на зорі грецького мистецтва скульптурні зображення богів відрізняються, та й який завжди, від зображень людину тільки емблемами. Тож у тієї ж статуї юнаки ми часом схильні визнати то просто атлета, то самого Феба-Аполлона, бога світла, і мистецтв.

…Отже, ранні архаїчні статуї ще відбивають канони, вироблені в Єгипті чи Месопотамії.

Фронтален і незворушним високий курос, чи Аполлон, виліплений близько 600 р. до зв. е. (Нью-Йорк, Метрополитен-музей). Лик його обрамлений довгим волоссям, хитро сплетеними «у клітину», на кшталт жорсткого перуки, і , здається нам, він витягнувся маємо напоказ, хизуючись надмірної шириною кутастих плечей, прямолінійною нерухомістю рук та гладенькою вузькістю стегон.

Статуя Гери з острова Самос, виконана, мабуть, від початку другий чверті VI в. до зв. е. (Париж, Лувр). У цьому вся мармурі нас захоплює величавість постаті, виліпленої знизу до пояса як круглого стовпа. Завмерла, спокійна величавість. Життя ледь вгадується під суворо паралельними складками хітона, під декоративно скомпонованими складками плаща.

І тоді ще виділяє мистецтво Еллади на відкритий ним шляху: вражаюча швидкість вдосконалення методів зображення разом із корінною зміною самого стилю мистецтва. Не позаяк у Вавилонії, і вже зовсім по-іншому, як і Єгипті, де стиль змінювався повільно протягом тисячоліть.

Середина VI в. до зв. е. Лише кілька десятиріч відокремлює «Аполлона Тенейского» (Мюнхен, Глиптотека) від раніше згаданих статуй. Але наскільки жвавіше і витонченіше постать цього юнаки, вже опроміненого красою! Він тоді ще не вирушив з місця, але весь вже підготувався до руху. Контур стегон і плечей м'якше, більш розміреним, а усмішка його, мабуть, сама сяюча, простодушно радісна в архаїці.

Знаменитий «Мосхофор» що таке тельценосец (Афіни, Національний археологічний музей). Це молодий еллін, який приносить самі тільця на вівтар божества. Руки, прижимающие до грудях ноги тваринного, спочиваючого тримав на своєму плечах, крестообразное поєднання цих рук цих ніг, лагідна морда приреченого на заклання тільця, замислений, виконаний неймовірною словами значущості погляд жертвователя- усе це створює дуже гармонійне, внутрішньо нерозривне ціле, восхищающее нас своєї закінченою стрункістю, в мармурі яка прозвучала музикальністю.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14