Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Комп'ютерна злочинність

Реферат: Комп'ютерна злочинність

1 Уголовно-правовая характеристика комп'ютерних злочинів

З ухваленням нової Кримінального кодексу Російської Федерації стали переслідуватися неправомірний доступом до комп'ютерної інформації (ст. 272 КК РФ), створення програм для ЕОМ, які можуть спричинити знищення, блокування чи копіювання інформації (про комп'ютерних вірусів і программ-"взломов"), і навіть використання і поширення таких програм, тож машинних носіїв із нею (ст. 273 КК РФ), порушення правил експлуатації ЕОМ чи комп'ютерних мереж із суттєвої шкоди (ст. 274 КК РФ).

Форма провини для основного складу комп'ютерних злочинів - прямий або непрямий умисел. Слід зазначити, що форму для провини, передбачена для кваліфікованого складу цієї категорії злочинів (тобто. для складу якихось злочинів, досконалого за таких обставин, обтяжуючих відповідальність, і манливого застосування суворіших заходів впливу проти основним складом), є їх украй цікавою. Річ у тому, що кваліфіковані склади практично всіх творення злочинів характерні посиленням міру провини правопорушника проти формою провини, яка потрібна на кваліфікації дій правопорушника по основного складу (наприклад, основному складі злочину - вбивство, кваліфікований - вбивство з корисливих спонукань). У разі при формі провини, встановленої для основного складу якихось злочинів як наміру, щодо його кваліфікованого складу Кодексом передбачена форма провини виключно (!) як необережності: необережне заподіяння важких наслідків під час створення чи використанні вірусних програм, тож необережне заподіяння важких наслідків внаслідок порушення правил експлуатації тягнуть у себе позбавлення волі відповідно терміном доі до запланованих 4 років. Умисне заподіяння важких наслідків у своїй карається у межах основного складу, протягом якого санкції передбачені значно більше легкі проти квалифицированным.[1]

Об'єктами даних злочинів (тим, потім спрямоване злочинну зазіхання І що визнано потребують захисту) не будь-яка комп'ютерна інформація, лише охоронялась законом (статті 272, 274 КК РФ) і будь-які знищення, блокування, модифікація, копіювання інформації під час використання вірусних програм, лише несанкціоновані (ст. 273 КК РФ).[2]

У розмаху комп'ютерного піратства може переконатися кожен, зупинившись у кіосків поруч із майже будь-який станцією московського метро. У багатьох із них торгують "самопальними" компакт-дисками з неліцензійними копіями програм для ЕОМ, виготовленими без відома власників авторських прав для цієї програми. З подібним явищем можна зіткнутися і за купівлі комп'ютера. Адже фірми, займаються складанням і реалізацією комп'ютерів, зазвичай, продають з незаконно записаними на згадку про ЕОМ чужими програмами. Саме тому переважна більшість користувачів персональних комп'ютерів нашій країні оперує нелегальними програмними продуктами.[3]

За даними Асоціації виробників комп'ютерного забезпечення, рівень комп'ютерного піратства у Росії становить 94%. Рівень піратства у країнах Заходу істотно нижчий: у Німеччині - 50%, США - 35%. Але й там збитки виробників дуже високі - лише у Європі вони оцінюються 6 млрд.долларов ежегодно.[4]

Особливо страждають американські фірми - розробники програмного забезпечення.

Однією з причин їхнього відсутності реальної боротьби з цими діяннями у Росії є поширена думка у тому, від яких зазнають збитків виключно західні фірми. За даними МВС РФ, втрати російського бюджету від несплати податків продавцями комп'ютерних програм становлять 85 млн. доларів. Гроші, отримані від продажу, часто йдуть у розпорядження кримінальних структур. З іншого боку, 105 млн. доларів втрачають російські підприємства. У сфері розробки комп'ютерних програм, тож баз даних країни працюють близько шести тисяч фірм, які забезпечують зайнятість більш 200 тыс.человек.[5] Якщо становище не зміниться, цій сфері виробництва загрожує стагнація, оскільки програмісти просто втратять стимули до створення нових передових програмних продуктів.

2 Злочинність до Інтернету

Щоб оцінити криміногенний потенціал "світового павутиння", досить переглянути Кримінальним кодексом. Власне, у вигляді експлуатації можливостей мережі можуть відбуватися найрізноманітніші злочину.

Для зручності викладу матеріалу всіх передбачених Особливої частиною КК РФ склади злочинів умовно розділимо на дві групи:

а) діяння, вчинення яких з допомогою комп'ютерних мереж теоретично можливо;

б) діяння, вчинення яких у такий спосіб неможливо.

Друга ж група, на жаль, стає дедалі більше. Поки до неї з упевненістю віднести лише злочину, як побої, катування, зараження венеричної хворобою та інших.

Говорити про неможливість скоєння з допомогою комп'ютерних мереж, наприклад, доведення до самогубства, мабуть, не можна. З урахуванням же те, що поступово комп'ютеризуються багато процесів життєзабезпечення людей, не можна виключити навіть скоєння вбивства (злочинець може, приміром, запровадити спотворення у програмі виготовлення лікарських засобів і цього домогтися смерті пацієнта медичного закладу). Реально здійснення і багатьох інших діянь, визнаних злочинними. Деякі хакери стверджують, що їм під силу все крім изнасилования.[6]

Факт, що у переліченим раніше складам злочинів поки що дуже рідко порушуються кримінальні справи, можна зрозуміти. Кримінально-процесуальне законодавство визначено обмежене коло суб'єктів, уповноважених приймати процесуальне рішення про порушення кримінальної справи. До до їх числа ставляться прокурор, слідчий і органом дізнання (ч.1 ст.112 КПК РРФСР). Натомість, названі суб'єкти повинні усебічно і старанно оцінити приводи та юридичного грунту, як винести постанову про про порушення кримінальної справи. Відповідно до ст.108 КПК РРФСР приводами до порушення кримінальної справи є:

а) заяви і автора листа громадян;

б) повідомлення профспілкових . організацій . та інших громадських організацій;

в) повідомлення підприємств, установ, громадських організацій і посадових осіб;

р) статті, нотатки і автора листа, опубліковані друку;

буд) явка з повинною;

е) безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом ознак злочину.

Єдиним реальним нині визначенню порушення кримінальної справи за фактом скоєння злочину за глобальної комп'ютерну мережу є безпосереднє виявлення останнього компетентними посадовими особами. З урахуванням злиденного стану наших правоохоронних органів, коли у багатьох районах навіть центральних міст слідчі і працівники дізнання ще використовують комп'ютери у роботі, чекати їх активної боротьби з злочинами, досконалими Інтернетом, передчасно. Цю ситуацію навряд чи виправить найближчим часом і створене близько роки тому системі МВС спеціалізоване подразделение.[7]

За умови дотримання спецслужбами норм Конституції, кримінально-процесуального законодавства та інших законів, які у цій сфері, права користувачів мережі порушено ні. Донедавна діяльність оперативно-розшукових органів була законодавчо врегульована. Саме те що, що оперативно-пошукові служби органів внутрішніх справ України та державної безпеки довго керувалися не законом, а відомчими наказами й інструкціями, справедливо розцінювався багатьма правознавцями як негативний. Уся оперативно-розыскная діяльність настільки засекречена, що доступу до неї або не мали ні прокурори, ні. Така закритість крім позитивного була і негативні, оскільки наводила часом до безконтрольності і щодо порушень закону, обмеженням правий і законних інтересів громадян.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2