Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Історії економічних реформ у Росії

Реферат: Історії економічних реформ у Росії

ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ У ПЕРІОД ФЕОДАЛЬНОЙ РАЗДРОБЛЕННОСТИ (XII - XIII ст.)

ПЛАН

ЗАПРОВАДЖЕННЯ

I. ПРИЧИНИ І СУТНІСТЬ.

а) Зміна ранне феодальної монархії

б) Поділ праці.

в) Посилення політичної влади місцевих князів і бояр.

р) Русь у середині ХІ ст.

II. СОЦИАЛЬНО - ЕКОНОМІЧНЕ РОЗВИТОК.

1. Сільське господарство.

а) Загальна характеристика.

б) Переваги вотчин.

в) Феодальное землеволодіння.

р) Закабаление селян.

буд) Експлуатація селян.

е) Результат.

2. Місто Армянськ і ремесло в XII - XIII ст.

а) Складывание рыночых зв'язків.

б) Міське населення.

в) Об'єднання.

р) Торгово - реміснича знати.

буд) Вечевые зборів.

е) Результат.

ВСТУП.

Феодальный тип держави другий історичний, прогресивніший проти рабовласницьким типом держави. У багатьох країн Європи феодальний лад встановився після розкладання рабовласницького способу виробництва, на руїнах колись могутніх рабовласницьких держав. В окремих ж народів феодальний лад був історично першої класової суспільно-політичної формацією.

0снову феодального способу виробництва становила власність феодала на головний засіб виробництва на той час - землю. Феодали були панівним класом. Селяни, жили землі феодала, перебували, крім економічної, й у особистої залежності. Своїм і і власним інвентарем селянин обробляв панську; врожай з якою повністю надходив феодалу. ще, селяни платили феодалові оброк; натуральний, як продуктів праці, чи грошовий. Три виду феодальної рентыотработочная, продуктова і грошова - були формами експлуатації селян протягом усього середньовіччя.

Селянин в феодальну епоху мав своє господарство, він був самостійним дрібним виробником. Наявність власного господарства (земельного наділу, вдома, робочого худоби, інвентарю) витворювало в селянина, на відміну раба, відому зацікавленість у виробництві, як і становила найголовніша перевага феодальних виробничих відносин проти рабовласницькими, оскільки така зацікавленість дозволяла зрештою збільшити виробництво зерна й нагромадження продуктів праці понад особисто необхідного. Але крім економічної панувала і особиста залежність. Форми і рівень такий залежності були справді різноманітними, починаючи з повного покріпачення і до самим зобов'язанням грошової виплати.

Особливістю феодального ладу є й залежність одних феодалів з інших, пов'язана з структурою землеволодіння. Одні феодали перебувають у залежності від інших, більш могутніх, які надають їм землі і надають захист, але натомість потребують несення служби, переважно військової. Залежні феодали називалися васалами, більші землевласники - їх сюзеренами. Отже, феодали виглядали своєрідну ієрархічну організацію, вершиною якої зізнавався монарх.

Як і рабовласницьких державах, в феодальних, крім власників коштів виробництва та які залежать від них виробників, існували та інші групи людей, яких ставилися особисто вільні городяни (купці, ремісники тощо.), служителі церкви, вільні селяни. Істотною особливістю феодального держави є з'ясування станових ділень і надання світським і духовним феодалів низки спадково закріплених привілеїв у сфері виняткового права володіння землею і заняття вьющих посад у апараті управління державою, її збройних сил і системі правосуддя.

Основний внутрішньої функцією феодального держави була охорона та розвитку феодального способу виробництва, зокрема через у підпорядкуванні селянства, й ремісників. Також, як і в часи рабовласництва, одним цим, тобто придушенням свободи безпосередніх виробників, внутрішні функції держави не вичерпувалися. Держава також здійснювало організацію грошового звернення у своїй території, збір податків та інші функції. Так, подібними залишилися і його зовнішні функції - оборона від нападу ззовні, ведення завойовних війн стосовно інших держав і народам, дипломатичні й торгові відносини з ними дні світу.

Форми феодального держави достатньо різноманітні. Типовою формою феодальних держав була монархія. У країни вони минули, зазвичай, такі етапи розвитку :

• раннефеодальная монархія,

• сословно-представительная монархія,

• абсолютна монархія.

Раинефеодальная монархія - це форма держави у період феодальної роздробленості. Вона характеризується слабкістю центральної (королівської) влади, наявністю біля держави багатьох самостійних або полусамостоятельных державних утворень - герцогств, князівств тощо. на чолі з представниками феодальної аристократії.

Сословно-представительная монархія й у періоду подолання феодальної роздробленості. У станово-представницької монархії центральна влада посилюється і намагається обпертися як на дворянство у складі малих і середніх феодалів, а й у заможні верстви міського населення. Сословно-представительная монархія характерна і те, що з ній поруч із монархом існує станово-представницьке установа з обмеженою компетенцією, зазвичай, переважно у області податкових і питань.

Абсолютна монархія - останню з перелічених форма правління, коли він всю повноту влади належить монарху. Абсолютна монархія належить на період, коли створення великих централізованих феодальних держав вже завершується, починається розкладання феодалізму як ладу синапси і усередині нього зароджуються капіталістичні виробничі відносини.

Однією форму феодального держави була також середньовічна республіка, існувала переважно у про “вільних” містах, тобто містах, вільних від здатності влади монарха. Прикладами можуть бути Генуя, Венеція, Флоренція, Великий Новгород і Псков. Влада цих двох містах належала міської аристократії.

Проте, кожна з феодальних держав, незалежно від форми управління, здійснювало державні функції і, відповідно, державний апарат як сукупність органів, що реалізують цих функцій. У зв'язку з переважанням потреби внутрішнього придушення селянства, особливу увагу в феодальному державному механізмі займали Збройні сили і репресивні органи. Верхівку й основне ядро всіх його ланок державного механізму становили феодали.

Слід зазначити також, що могутньої силою в феодальній державі була церква, причому як ідеологічно, а й політично, здійснюючи окремі державні функції. Найяскравішим прикладом тому може бути діяльність католицькій Церкві у Європі.

Економічний базис феодального суспільства був визначальним як для політичної структури феодального держави, але й феодального права, суттю якого була возведена у закон воля економічно панівних осіб. Феодальное право можна охарактеризувати як станове право, рассматривавшее застосування сили у ролі правомірного способу здійснення інтересів федоалов чи вирішення суперечок з-поміж них. Феодальное право мало, зазвичай, релігійний характері і мало тісний зв'язок до нових норм релігійної моралі.

Феодальна роздробленість на Русі стала закономірним результатом економічного і політичного розвитку раннефеодально-го суспільства.

Складывание в Древнерусском державі великого землев-ладения - вотчин - за умов панування натурального хо-зяйства неминуче робило цілком самостійними произ-водственными комплексами, економічні зв'язку яких ограни-чивались найближчій округою.

Формирующийся клас феодальних землевласників жадав встановленню різної форми економічної і юридичною за-висимости землеробського населення. Однак у XI - XII ст. имев-шиеся класові антогонизмы носили переважно локальний харак-тер; до розв'язання цілком було снаги місцевої влади, і де вони вимагали загальнодержавного втручання. Дані усло-вия робили великих землевласників - бояр-вотчинников майже зовсім економічно та соціально незалежними від центральної влади.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4