Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Історія розвитку товарних відносин

Реферат: Історія розвитку товарних відносин

Зміст:

Запровадження 3

Древній світ: початок розвитку товарних відносин 4

Розвиток товарно-грошових взаємин у середньовіччя 14

Становлення товарних відносин на Русі 16

Укладання 22

Запровадження.

Товарні відносини зіграли величезну роль розвитку людського суспільства. Вони сприяли зміцненню зв'язок між людьми, громадами, державами. Центри торгівлі поступово перетворювалися на міста. Завдяки бажанню підтримки товарних відносин із іншими державами в швидше розвивалося судноплавство.

Потреба фіксувати торгові угоди підштовхнула людей до створення більш досконалої писемності, що згодом стала основою латинського, російського й інших алфавітів.

Одне слово, товарні стосунки однією з головних чинників розвитку всіх галузей діяльності.

Древній світ: початок розвитку товарних відносин.

Найімовірніша дата початку становлення чоловіки й людського суспільства це приблизно 2,5 млн. років як розв'язано, яке завершується виникненням людини сучасного типу приблизно 100 м тис. років як розв'язано.

Упродовж цього терміну Землі послідовно зміняли одне одного найдавніші пралюди: пітекантропи, синантропи, неандертальці, поки, нарешті, не з'явився «людина розумна». Сталося це у в Північній Африці чи Передній Азії. Кроманьонцы (так прийнято називати перших людей сучасного типу за місцем першої знахідки їх останків в гроті Кро-Маньон мови у Франції) стали першими істотами, з непросто звуковий, а потім уже членороздільної промовою, яка відчутно вплинула з їхньої повсякденний побут, дозволяючи домогтися кращу організацію праці та порозуміння. Найбільшим відкриттям кроманьйонців, яке остаточно виділило людини з тваринного світу, стало штучне добування вогню. Невдовзі склався первісно-общинний лад: люди замешкали родовими громадами, власність яких було колективної. Люди полювали, займалися збиранням, риболовлею, і ділилися здобиччю з всієї громадою. Але раз у раз отримали надлишковий продукт. Поступово складалося трудове розподіл — під час розподілу видобутку враховувалися як особливості статі та віку, а й особиста кожного у процесі праці.

Регулярне отримання додаткового продукту призвело до виникнення обміну. Обмін виник межах громад — сусідські колективи обмінювалися тим, що він давала приро так: цінні породи дерева, каміння, шкіри, рідкісні мушлі та ін. Дарами, обмінювалися як цілі громади, і окремі люди; це явище одержало назву дарообмена. Однією з його різновидів був «німий обмін»: члени однієї громади ос тавляли свої дари в умовленому місці й йшли, тоді при ходили жителі інший громади, оглядали цінності, у тому разі, якщо бували задоволені, забирали з собою. Якщо ж дари їх влаштовували, вони залишали їх недоторканими, й перша громада мусила все додавати нові подарунки. По тому ролі громад змінювалися. Дарообмен сприяв укрепле нию перетинів поміж найближчими громадами — може бути рас сматривать як першу історії людства форму зовні економічного співробітництва в.

Минав час. На межах племен з різною господарської орієнтацією, а згодом і усередині племені, обмін розвивався все інтенсивніше. Це економічне явище було найважливішим наслідком спеціалізації господарських занять і суспільного прогресу в еволюції продуктивних сил. Коче шиї — пастушечьи і осілі — хліборобські племена про менивались своїм товаром — живим худобою, м'ясом, шкірами, зерном, фруктами. З часом обмін ставав дедалі більш інтенсивним й з'явився базою у розвиток товарного про рощення.

Найважливішою особливістю розвитку господарства за цей період була поява так званої престижної економіки — неолітичний варіант дарообмена. Як раніше, дарообмен існував і в середині, і між різними громадами. Як дарів виступали найрізноманітніші предмети — від худоби до непотрібних у господарстві пташиних пір'їн. Незалежно від цього, що став саме дарував людина, він набував обществен ный престиж. Економічний результат дарообмена був про тиворечив: з одного боку, він навіть сприяв розвитку про изводства, оскільки для дарів спеціально вирощувалися опреде ленні рослини, розлучався худобу, з іншого боку, процеду ра дарообмена супроводжувалася великими бенкетами, коли занадто багато съедалось і випивалося даремно. Непроиз водительные витрати гальмували людський розвиток. Характерно, що поступово посилювалося прагнення дати більше, ніж у лучити замість: дарувальник набував певну владу що беруть матеріальних цінностей. Отже, престижна економіка сприяла соціального розшарування і зіграла велику роль поглиблення нерівності у суспільстві та формиро вании інститутів влади.

Одним із перших держав, що виникли на планеті в IV тис. е. були древні держави Месопотамії. З півночі на південь країну перетинали великі річки Тигр і Євфрат, які були хорошими транспортними магістралями, связывающими держави Месопотамії зі своїми сусідами, що викликало розвитку товарних відносин.

Утворювана спочатку у натуральному господарстві сільськогосподарська і надлишкова реміснича про дукция дозволила розпочати її обмін між виробниками, потім у ширших масштабах — у країні, та вивозити межі держави. Про рівень торгівлі, і про наявність у уже в III тис. до зв. е. широких торгових зв'язків свідоцтву ют які дійшли до нас тексти торгових на продаж як сільськогосподарської та ремісничої продукції, а й нерухомості (земельних ділянок, будинків). Через війну між дународной торгівлі у країну завозилися необхідні товари. З Індії привозили бавовну, яшму, з Ірану — олово, лазу рит, обсидіан, з Сирії — кедрове дерево.

Інші дві держави, Сирія і Финикия, перебували на східному узбережжі Середземного моря, де перетиналися торгові шляху Єгипту й Азії, між північними і південними країнами. Високий рівень розвитку хліборобства й надлишкове виробництво сільськогосподарської продукції Сирії та Фінікії, успіхи ремесел також сприяли ран нього виникненню і самостійності окремих від раслей внутрішньої і до зовнішньої торгівлі. Спочатку торгівля була сухопутно-караванная. Вьючные і колісні каравани йшли з берегів Червоного моря, вздовж усього узбережжя північ до Ма лой Азії. Але вже у IV тис. е. головною стала морська тор говля, що у основному вели финикийцы. Вони лише вивозили до інших країн продукцію своєї країни: зерно, оливкову олію, худобу, вино, фрукти, залізо, дерево, тканини, фарби, косметичні і медичні кошти й інші изде лия, але перевозили з країни країну изготовляемую, добы ваемую і выращиваемую там продукцію. Власне, вся ближне східна і середземноморська торгівля була зосереджена на руках финикийцев.

Швидкий розквіт ремесел і торгівлі у сучасній Сирії і Фінікії привів до створення та зростання міст, чимало з яких виникли в IV—III тис. до зв. е. Це міста Угарит (нині Рос-Шамра), Библ, Сидон (нині Сайда), Тир, Берит (нині Бейрут), Боцруна та інших.

Для розвитку торгівлі финикийцы почали створювати майже переважають у всіх доступних їм країнах свої факторії і місці міста. Зазвичай нові фактории-города будувалися на при брежных островах, де споруджувалися гавані, склади, житлові до мало, храми. Часто ці міста ставали як торговими центрами, а й центрами східної цивілізації у регіоні. Такими були центри на островах Кіпр і Родос, у Малій Азії, і материковій Греції, в басейні у Чорному морі.

Торгові шляху финикийцев вели через Сицилію, Сарди нию, Мальту до Іберії на Піренейському півострові, де й було створено міста. На північному узбережжі Африки вони заснували Карфаген інші міста. Вийшовши через Гібралтар в океан, на західному узбережжі Африки финикийцы заснували приблизно 300 поселень, зокрема які стали великими горо дами Тингис (нині Танжер), Целис (нині Азила). Є предпо ложение, що финикийцы допливали і по Британії. Про высо кому морехідному рівні финикийцев та його монополії в мор ской торгівлі свідчить те, що у завданням еги петского фараона Нехо II вони зробили перша мандрівка навколо Африки.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4