Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Історичні умови виникнення кейнсіанства та місце у світовій економічній думки

Реферат: Історичні умови виникнення кейнсіанства та місце у світовій економічній думки

I. Історичні умови виникнення кейнсіанства

Кейнсианство – економічне вчення необхідність та значущості державного регулювання економіки у вигляді використання державою фіскальної, грошово-кредитної політики та інших активних заходів на ринковий механізм.

У CC ст. Західна економічна теорія ринкового розвитку виступала з неокласичних напрямом, яке продовжувало визначати специфіку другого класичного становища. Та згодом ситуація кардинально змінилася під впливом двох визначальних тенденцій розвитку.

По-перше, у зв'язку з перемогою Жовтневої революції 1917 р. у Росії, а після Другої Першої світової подібних революцій у низці країн Східної Європи, у Китаї та інших країнах Азії та на Кубі марксизм тоталітарного напрями був єдиним безальтернативним течією у країнах командно-адміністративної системи, залишаючись однією з течій інших країнах світу. Разом із цим у ринкових країнах мав розвиток марксизм соціал-демократичного напрями. У країнах командно-адміністративної системи умови перешкоджали розвитку творчого марксизму. Проте практика першого періоду існування командно-адміністративної системи показала ефективність активного втручання у економічні процеси. Тільки з часом роль держави у економічного життя було зведено до абсурду.

По-друге, вже у 1930-ті роки небувалу раніше гостроту придбали кризові процеси економіки та економічною ринковою теорії Заходу. Існувала потреба у нової ринкової теорії, яка переконливо пояснила існування таких явищ, як масове безробіття, тривалий спад виробництва, існування невикористаних виробничих потужностей та т.д., і зазначила можливі шляхи виходу з кризового стану без знищення ринкових основ господарювання.

По-третє, певні нові теоретико-методологічні підходи до аналізу ринкового господарства заклав – інституціоналізм. Ці підходи полягали у розгляді впливу «інституцій», під якої розуміється якесь стійке об'єднання людей задля досягнення певних целей.(семья, партія, держава й т.д.), на суспільство, зокрема і економіку. У цьому державна влада розглядали як прояв скоординованої діяльності різних прошарків і груп суспільства. Погляди институционалистов послужили критичного розхитуванню ортодоксії другий класичної ситуації та заклали певні можливості нового підходи до аналізу ринкової економіки на на новому етапі її розвитку. Зазначені погляди институционалистов були генетично і логічно пов'язані з теорією бюрократії, авторитету і місцевої влади, розробленої видатним німецьким ученим М. Вебером (1864-1920).

Світова економічна криза 1929-1933 рр. обрушився з колосальної силою як у розвинені, і нерозвинені в промисловому відношенні країни. Саме тому в 1929-1933 рр. закінчився період «прихованого» розвитку, те було час кінця цілого ряду давніх і відкриття нових технологічних горизонтів, проблиску нової цивілізованої системи. Інакше кажучи, 1930 р. поклав межа типу зростання який відзначився для СІС в. і марно намагався поєднувати старі, традиційні прийоми використання простору й матерії з інноваційними механізмами.

Якщо «сила» неокласичної теорії кінця СІС - початку CC в. поширювалася головним чином мікроекономічний аналіз, то умовах нетипового, можна сказати, кризи, який супроводжувався загальної безробіттям, став необхідний й інший – макроекономічний аналіз, до котрого частковості, звернувся одне із найбільших економістів нинішнього століття англійський учений Джон Мейнрад Кейнс.

Істотна потреба у нової ринкової теорії задовольнили виходом друком у роботи Джона Мейнрада Кейнса «Загальна теорія зайнятості, відсотка голосів і грошей» (1936). Після цього більшість молодих экономистов-рыночников стали послідовниками теорії Кейнса.

Як наслідок у економічній науці, за словами М. Блауга, «в 30-х роках маятник хитнувся у напрямі: занепокоєність проблемою сукупного ефективного попиту змусила багатьох економістів можу погодитися з Кейсом у цьому, що «повне домінування рикардинского підходу протягом 100 років було катастрофою задля поступу економічної науки».

Отже, світовий економічний криза 1929–1933 рр. визначив виникнення нових проблем наукових дослідників, які втрачають своєї актуальності й у наші дні, бо основне їхній вміст – ця державна регулювання економіки ринковому господарстві. З того часу бере початок націлене вирішення цих проблем це теоретичне напрям. Воно спирається на вчення Дж. М. Кейнса, та її послідовників і називається кейнсианским (кейнсианство).

II. Економічне вчення Дж. М. Кейнса та її послідовників

II. I Економічне вчення Дж. М. Кейнса

Джон Мейнрад Кейнс (1883-1946) – видатний учений економіст сучасності. Він учився в щонайменше славетного вченого, засновника Кембриджської школи А. Маршалла. Не почав її спадкоємцем, майже затьмаривши славу свого вчителя.

Своєрідне осмислення останнього найтривалішого і важкої економічної кризи 1929-1933 рр., позначилося цілком неординарних у період положеннях виданій Дж. М. Кейнсом книжки «Загальна теорія зайнятості, відсотка голосів і грошей» (1936). Це - твір дало йому надзвичайно поширення і визнання, оскільки він вже у 30-ті рр. послужило теоретико-методологической базою програм стабілізації економіки лише на рівні урядів у низці держав Європи і сподівалися США.

За оцінками багатьох економістів, «Загальна теорія» Кейнса стала поворотним пунктом у економічній науці CC в. та значною мірою визначає економічну політику країн й у час.

Ось як, зокрема, у зв'язку висловлювався відомий економіст сучасності П. Самуэльсон: «Загальна теорія»… жахливо написана книга, вона погано організована… постать сповнена ілюзій і плутанини… Коли її здолаєш, виявляється, що "аналіз у ній очевидна й до того ж час новий. Інакше кажучи, це робота генія».

Головна нова ідея «Загальною теорії» у тому, що систему ринкових економічних відносин це не досконалим і саморегульованій І що максимально можливу зайнятості й суспільстві економічного зростання може забезпечити лише активне втручання у економіку.

Новаторство економічного вчення Дж. М. Кейнса в методологічному плані проявилося, по-перше, в перевагу макроекономічного аналізу мікроекономічному підходу, що зробили його основоположником макроекономіки як самостійного розділу економічної теорії, і, по-друге, в обгрунтуванні концепції про так званому ефективному попиті, тобто. потенційно можливий і стимулируемом державою попиті. Маючи власну «революційну» на той час методологію дослідження, Кейнс на відміну своїх попередників і наперекір господствовавшим економічним поглядам стверджував необхідність недопущення з допомогою держави урізання зарплати як основного рівня ліквідації безробіття, і навіть у тому, споживання через психологічно обумовленому схильність до заощадження росте значно повільніше доходів.

У методології дослідження Кейнса враховується вельми важливе впливом геть економічне зростання і неекономічних чинників, якось: держава й психологія людей (предопределяющая ступінь усвідомлених взаємовідносин суб'єктів господарювання). Разом про те кейнсианское вчення являє собою переважно продовження основних методологічних принципів неокласичного напрями економічної думки, бо сам Дж. М. Кейнс, та її послідовники, слідуючи ідеї «чистої економічної теорії», походять від пріоритетного значення господарської політиці суспільства передусім економічних чинників, визначаючи які виражають їх кількісні показники та зв'язку з-поміж них, як, правило, з урахуванням методів граничного функціонального аналізу, экономико-математического моделювання.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3