Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Відкриття й освоєння Далекого Сходу

Реферат: Відкриття й освоєння Далекого Сходу

У історії формування російського держави велике значення мало освоєння в Азії, Далекому Сході. Історія освоєння Далекого Сходу – це, передусім, історія подорожей, подвигів і славних справ російських землепроходцев, промислових і служивих людей, це історія мужності і відваги російського народу, його мирних зусиль і співробітництва з народами на нові землі. Серед тисяч російських, протягом століть пробиравшихся і осідаючих на нових далеких теренах Російської держави, виділилося багато, заповзятливих людей, які, самі часто вже не знаючи звідси, робили географічні відкриття, які просували вперед вітчизняну науку. З цих людей менш як по століття з часів походу Єрмака зміцнилися на всьому сході Азії, вийшли до берегів Охотського моря, и моря, поширивши своє вплив у Приамурье. На очах одного покоління державний кордон країни було покладено з Уралу на берега моря.

Можна встановити дві основні етапу цієї історичної процесу. Перший – вихід російських людей середині XVII століття до Амуру та її початкове освоєння, де вирішальним моментом з'явилися знамениті походи В.Д.Пояркова і Е.П.Хабарова. Другий етап – повернення Росії відібраних в неї районів Приамур'я і Примор'я. Це важливе етап пов'язані з діяльністю Амурської експедиції, очолюваної видатним дослідником і патріотом, великим як державного діяча, морським офіцером Г.И.Невельским. Амурская експедиція, задумана і здійснена спочатку як комплексна експедиція, являла собою велике полі діяльності істориків, котрі звернули головну увагу на зовнішньополітичну бік питання. Розробкою інших наукових питань зайнялися географи. Історія Амурської експедиції, результати вироблених їй досліджень перебувають у тісного зв'язку з історією нашої держави. Настав час для усебічне вивчення відновлення всього комплексу питань, що з діяльністю Амурської експедиції.

У 1639 року загін томських козаків на чолі з И.Ю.Москвитиным вийшов до Охотскому (Ламскому) моря районі гирла річки Ульи. У гирлі ріки Ульи поставили перший острог. Облаштувавшись тут, И.Ю.Москвитин досліджував узбережжі на північ і південь від річки. Під час походів на південь супутники И.Ю.Москвитина почули для місцевих жителів про багатою річці Амур. Ці розповіді, багато в чому прикрашені і доповнені, стали надбанням влади й жителів Якутска, і послужили поштовхом до що почався, трохи згодом, походам російських на Амур.

У 1639 – 1640 роках загін М.П.Перфильева плавав вгору рікою Витиму до річки Цыпир. У 1641 року за шляху М.П.Перфильева ходив загін козаків й управління промислових людей на чолі з письмовим головою Е.Бехтеяровым.

15 червня 1643 року під керівництвом Якутского письмового голови В.Д.Пояркова початку свій довгий шлях велика експедиція з 132 людина. По Олені, Алдану, Учуру, Гонаму, через перевал Станового хребта В.Д.Поярков з товаришами вийшов до початків Брянты - припливу Зеи, а, по ній велику річку Амур. З гирла Зеи почався похід В.Д.Пояркова по Амуру, що завершився на гирло цієї річки. Вперше за історію Амур пройдено протягом усього. Місцевих жителів В.Д.Поярков оголошував підданими російського царя і збирав з нього ясак. На гирло Амура загін зимував, а навесні 1645 року вирушив у Охотське море. Вдруге зимували неподалік гирла річки Улья. І лише середині червня 1646 року В.Д. Поярков повертається у Якутськ.

В.Д.Поярков дав докладний опис свого походу, зробив «чертёж» посещённых їм річок, розповів побут і моралі із зустрінутих їм народів, яких привів у підданство російського царя. Труднейшее плавання по Амуру - перше місце у Росії плавання цією річкою, ставить ім'я В.Д.Пояркова поряд із конкретними іменами видатних мандрівників. У 40–х років російськими було відкрито і спочатку освоєна ріка Амур. Росіяни двічі зимували її берегах у тому числі на гирлі ріки. Під час цього плавання російські відкрили острів Сахалін.

У 1647 року Семен Шелковников заснував Охотский острог.

Цілком особливе, виняткове місце у історії Приамурского краю займає діяльність Е.П.Хабарова, походи якого до Амуру був у протягом 1649 – 1658 років. Через війну походів Е.П.Хабарова приамурское населення прийняло російське підданство, Приамурье стало швидко освоюватися російськими. Там з'явилися російські остроги, фортеці, зимовища у тому числі Албазинский (1651 рік), Ачинский (1652 рік), Кумарский (1654 рік), Косогорский (1655 рік) та інші. У Приамурье утворилося Албазинское воєводство (повіт). Воно поруч із Нерчинским повітом стало основним центром діяльності російських на Амуре.

У документах на той час згадуються російські села – слободи: Солдатово, Покровська, Игнашино, Монастырсщина, Озерній, Паново, Андрюшкино. Албазинский повіт швидко зайняв провідне становище по хліборобству, й у 70-ті роки XVII століття постачав все Забайкаллі та інші райони Східного Сибіру.

До появи російських, на Амуре мешкали племена дауров, евенків, натков, гиляков та інші - близько тридцяти тисяч жителів. Не входили в будь-які союзи, ясаку нікому не платили, були незалежними. Першим експедиціям на Амур доручалося приводити місцеве населення у російське підданство «не боєм», а «ласкою» і обіцяти їм захист. Тільки тоді «непослуху» дозволялося вдаватися до сили («ратний звичай»). Спробу опору намагалися надати дауры. Але невдовзі їх «князцы» погодилися платити ясак.

«Расспросные промови» В.Д.Пояркова і «Отписки» Е.П.Хабарова є унікальними джерелами описи природних багатств, побуту і бандитських звичаїв корінних жителів краю. Зазначимо й інше значення їх походів. Так, «Цинское уряд, - зазначає С.Л.Тихвинский, - не мало якими або задовільними даними про географії цих зовнішніх територій, про які населяли їх місцевих племенах». А росіяни знали Амур, знали людей, які населяли його берега, знали, куди впадає Амур, знали шлях у ній. В.Д.Поярков і Е.П.Хабаров залишили креслення (карти) посещённых місць. Саме з походів цих чудових землепроходцев почалося наукове вивчення Амура і Приамур'я.

Весь Амур до Татарської протоки і територія зі сходу Аргуни до Великого Хінгану увійшли до складу Росії. Були утворені Нерчинский повіт, Албазинское воєводство. Вони почали центрами російської діяльності на Амуре. Однак процес освоєння краю був перерваний у зв'язку з агресією Цинской імперії. З початку 80-х XVII століття маньчжури вступив у відкритий конфлікт за державою. Військові дії проводили у Забайкаллі і Амуре. Росія збиралася поступатися далекосхідні рубежі. Переконавшись у цьому, що це спроби протягом понад тридцять років опанувати Амуром, відібрати в російських освоєні ними землі, терплять катастрофа, цинские правителі протягом кілька років готували велику воєнну операцію проти Албазина. Поруч із героїчної захистом Албазина (в 1685 - 1686 роках), було здійснено спроби врегулювати питання шляхом переговорів. У Пекін вирушило посольство Ф.А.Головина. Але, коли буде можливостей перекинути в Приамурье великі військові сили, Росія змушена була підписати нав'язаний їй Нерчинский договір (1689 рік). Відповідно до територіальним статтям російські піддані залишали лівобережне Приамурье. Точної кордони між двома державами встановлено був. Величезний край, успішно осваивавшийся майже 40 років, перетворювалася на пустельну, нікому не належала смугу. Тривала оборона Албазина назавжди увійшла у історію героїчних подвигів російського народу.

Росія, зайнята рішенням чорноморської проблеми, і навіть справами, змушена була вдатися до переговори, і підписати, нав'язаний силою, договір, відомий під назвою Нерчинский трактат (27 серпня 1689 року). Та й у умовах, коли договір було нав'язано російським, Ф.А.Головин, зумів відстояти наступні права Московської держави на Приамурье і Примор'я. Територія, що нижче річки Уди, залишилася не розмежованою, Нерчинский договір був лише початком у встановленні прикордонної лінії між двома державами. Вимушена територіальна поступка із боку Росії могла лише тимчасовість.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5 6 7