Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Основні риси соціально-економічного розвитку США після Другої Першої світової

Реферат: Основні риси соціально-економічного розвитку США після Другої Першої світової

СОДЕРЖАНИЕ

   

Стр.

     
 

Запровадження

3

     

1.

Місце й ролі США у господарстві та Міжнародних економічні відносини по закінченні Другої світової війни. План Дж.Маршалла.

4

     

2.

Раціоналізація виробництва та економічного зростання США. Експансія американських транснаціональних компаній.

6

     

3.

Зовнішньоторговельний дефіцит і дефіцит державного бюджету.

13

     

Запровадження.

Перебуваючи меншою мірою піддаються впливу двох світових війн і політичних конфліктів, які у країнах Європи і сподівалися третього світу, вони займають відокремлену позицію серед провідних капіталістичних держав. США грають ключову роль світогосподарських зв'язках, особливістю якої є вигідне використання територіальних і історичних переваг США проти більшістю країн решти світу. Саме позиція США, спрямовану вилучення вигод із різних ситуацій (див. главу 1: план Маршалла) і уможливлює неухильне економічного зростання американської економіки. Оскільки економічного зростання є, сутнісно, визначальним чинником економіки навіть є причиною безлічі позитивних і негативних тенденцій, властивих для економік капіталістичних країн, у цій роботі ми віддамо перевагу вивченню саме економічного зростання США.

1. Місце й ролі США у господарстві та Міжнародних економічні відносини по закінченні Другої світової війни. План Дж. Маршалла.

Наслідки Другої світової війни, заторкнувши у тому мірою всі країни світу, не обминули і США, які перебуваючи на віддаленні від основних подій, взяли участь як і на самих військових діях, і у наступному переділі зон економічного і для політичного впливу. З метою мінімізації негативних наслідків США, пов'язаних із утратою традиційних економічних партнерів, ослаблених військової розрухою, в основі дій було прийнято план Маршалла – план підтримки економіки країн Європи - учасниць Другої світової війни, має також за мету зміцнення позицій США перевищив на європейському континенті встановлення світового панування.

План Маршалла уперше був в висунуть державним секретарем США Дж.Маршаллом у телевізійному виступі в Гарвардському університеті 5 червня 1947. План Маршалла і доктрину Трумена з'явилися основними програмами США, подготовившими створення блоку НАТО. На пропозицію Англії та Франції основні тези плану Маршалла обговорювалися в 1947 на Паризькому нараді міністрів закордонних справ США, Англії та Франції. На противагу плану Маршалла Радянський Союз перед висунув пропозиції, створені задля забезпечення рівноправного економічної співпраці з урахуванням національного суверенітету держав, хто був підтримані деякими країнами. У результаті плані Марашалла взяли участь 16 країн Європи (Англія, Франція, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Норвегія, Данія, Австрія, Ірландія, Ісландія, Греція, Туреччина, Португалія, Швейцарія), які уклали конвенцію з приводу створення “Організації європейського економічного співробітництва в”, завданням якої входила вироблення спільної “програми відновлення Європи”. План Маршалла був поширений на Західну Німеччину. Почав здійснюватися у квітні 1948, коли конгрес США прийняв “в законі про економічне співробітництво”, що передбачав 4-летнюю (до 30 червня 1952) програму “економічної допомоги” Європі. Конгрес відмовився встановити суму асигнувань для всієї програми розвитку й вирішив виділяти певні суми щорічно. Для першого року програми було асигновано 5,3 млрд. дол. (фактично израсходованооколо 4 млрд.). Законом передбачалося висновок двосторонніх угод, якими європейські країни учасниці плану зобов'язувалися забезпечити зростання виробництва та фінансову стабільність, працювати з іншими у зниженні торговельних бар'єрів, поставляти США дефіцитні матеріали, представляти регулярні звіти про використання американської “допомоги”, удається зберігати й заохочувати приватні американські інвестиції. Країни-учасниці плану Маршалла зобов'язалися створити спеціальні фонди у національній валюті, розпорядження якими контролювалося США. Усе це дозволяло США оказыватьт тиск для цієї країни.

Для плану Маршалла було створено Адміністрація економічного співробітництва в. Адміністратором призначили великий американський промисловець П. Гофман, його спеціальним представником у Європі став А. Гарріман. У країни-учасниці (крім Ісландії і Швейцарії) були спрямовані спеціальні американські місії, наділені широкими правами контролю як над використанням “допомоги”, а й у відношенні економічному розвитку цих країн цілому. Допомога давалася з федерального бюджету США як безвозмездныхсубсидий і позик. Закон передбачав постачання європейські країни у першу чергу надлишків американських товарів (гол. обр. с.-х. надлишків), причому визначалося, що 25%, всіх поставок пшениці має бути, у вигляді борошна та що у крайнього заходу 50% всіх перевезень має осущест вляться на амер. судах. США використовували М. і. для полегшення становища своєї економіки, для широкого проникновенияне лише з ринки низки країн Європи, а й їхні колоній. Адміністрація плану Маршалла гарантувала американським монополіям їх закордонні капіталовкладення, і навіть прибуток обсягом до 175%. Що стосується експропріації чи конфіскації капіталовкладень американських компаниправительством країни-учасниці передбачалася відповідна компенсація цих компаній.

Ежегдное розгляд у конгресі питання то асигнуваннях стало засобом надання тиску на країни-учасниці, що завжди знаходилися під угрозои скорочення твору і навіть припинення їм допомоги. конгрес ухвалив 1951-го рішення, за яким Національну раду безпеки США отримав право припиняти економічну допомогу державам, що забезпечує поставки СРСР та інших соціалістичним країнам, коли ці поставки, на думку Національної ради, “завдають шкоди американської безпеки”.

Здійснення плану Маршалла сприяло проникненню і закріплення американських монополій на ринках країн-учасниць, спричинила посилення мілітаризації їх економіки і зростання військових витрат. Військова сторона плану Маршалла поступово набувала дедалі більше домінуючий характер, особливо після створення 1949 північноатлантичного блоку. У отже. мері завдяки засобам, предоставлявшимся за планом Маршалла, загальний рівень військового виробництва, у странах-участницами зросла з 700 млн. дол. у квітні 1949 до $1,5 млрд. дол. у квітні 1951 року.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3 4 5