Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Об'єктивні причини прийняття християнства на Русі

Реферат: Об'єктивні причини прийняття християнства на Русі

1. Хрещення Русі й думки деяких вітчизняних істориків на причини прийняття християнства на Русі.

А, що було зрозуміло, що саме була Русь до прийняття християнства, і є були причини наслідки прийняття православ'я на Русі потрібно звернутися до трудам деяких вітчизняних істориків, як-от С.Ф. Платонов, М.М. Карамзін, С.І. Соловйов, деяких сучасних істориків, придерживавшихся, часом різних точок зору з цього питання.

Безсумнівно, прийняття православ'я для Русі визначило її наступну історію, розвиток державності, самобутньої культури, особливості національної вдачі російського народу.

Землі та народи, об'єднані під назвою Русь, дізналися християнство набагато раніше 988 р., що його прийняв великий князь Київський Володимир Святославович (980-1015 рр.). Є дані те, що одне із російських князів відносини із своїми воїнами хрестився ще ІХ ст. Існує й припущення, за яким саме русів, які під владою хозар, хрестили просвітителі слов'ян Кирило та Мефодій під час своєї подорожі в Хазарию в 858 р. Шлях християнству до самого серцю київського князювання проклала княгиню Ольгу, вдова князя Ігоря. Близько 955 р. вона прийняла водохрещення Константинополі. Звідти княгиня привезла грецьких священиків на Русь. Проте її син Святослав бачив потреби в християнстві і поважав старих богів. Заслуга ж затвердження православ'я на Русі належить князю Володимиру, сина Святослава.

Наприклад, що саме пише М.М. Карамзін ухвалення православ'я і причини його прийняття на Русі: «Незабаром знаки віри християнської, прийнятої государем (Володимиром), дітьми його, вельможами і народом, стало на руїнах похмурого язичництва у Росії, і жертовники Бога істинного заступили місце идольских требищ. Великий князь спорудив У Києві дерев'яну церква св. Василя, у тому, місці де стояли Перун, і закликав з Константинополя грамотних зодчих для будівлі храму кам'яного в ім'я Богоматері, там де у 983 року постраждав благочестивий варяг його син .Тим більше що ревні служителі вівтарів, священики, проповідували Христа у різноманітних галузях держави. Багато людей хрестилися, розмірковуючи, безперечно, як і, як й україномовні громадяни київські; інші, прив'язані до Закону древньому, відхиляли новий: бо язичництво панувало у країнах Росії впритул до XII в. Володимир як хотів, здається примушувати совісті; але взяв кращі, надежнейшие заходи для винищення поганських помилок: ВІН СТАРАЛСЯ ПРОСВЕТИТЬ РОСІЯН. Щоб затвердити віру на знаннях книжок божественних, ще ІХ ст. переведених на слов'янську мову Кирилом і Мефодієм та, безперечно, віддавна відомих київським християнам, Великий князь завів отроків училища, колишні першим підставою народної освіти у Росії. Це благодіяння здавалося тоді страшної новиною, й гроші дружини знамениті, у яких неволею брали дітей у науку, оплакували їх як мертвих, бо вважали грамоту небезпечним чарівництвом».

На цьому уривки «Історії держави Російського» бачимо, що Карамзін, акцентує нашу увагу на на недостатньому освіті Русі до прийняття православ'я. На його думку, це головне причина прийняття християнства. Політичні партії і економічну причину не розглядає чи розглядає, але вважає їх менш важливими. І це зрозуміло, адже М.М. Карамзін вказує на розвиток історії, як зусилля окремих осіб, глав держави з їхніми сильною державною владою (самодержавством). Той самий погляду з цього питання дотримується і Д.І. Іловайський у «Нарисах вітчизняної історії» і ще історики, шанувальники і послідовники Карамзіна, котрі пов'язували прийняття християнства з історичними легендами (т.зв. «Випробування віри»).

Так, безсумнівно, християнство принесло на Русь просвітництво як грамотності кращої рівня распостронения писемності як у державних структурах серед влади на місцях, але й така, як Давня Русь, подчинившая майже всю Російську рівнину при попередників Володимира, хоча у умовних межах, доти події лише з силі існувати були, тим більше воно вже на той час багатонаціональним. Для правильного ведення державного господарства (оподаткування, торгівля) були потрібні грамотні люди, була потрібна писемність, грамотність та існували, хоча у незначній мірі, на рівні держави. Тут явилося те і було максимальне посилення роль держави, його хиткого єдності. І християнство, як головна і універсальна на той час що об'єднує сила допомогла цього процесу. Проте стверджувати, що Русь до прийняття християнства Володимиром була зовсім варварської і темній країною не можна.

Відомий фахівець із російському летописанию А.А. Шахматов взагалі вважав, що хрещення Русі відбулося до князювання Володимира. А ще ж перед ним тут з'явилися церковнослов'янська язик, і болгарська писемність, що позначилося договорах з греками. Богослужения у церкві св. Іллі як і відбувалися на і болгарською мовою духівництвом із Болгарії. Русь що тоді знала християнство через проповідників християнського вчення, що з Візантії, Болгарії, що з Риму. Різкого поділу Церков тоді не було.

С.Ф. Платонов вказував вже понад економічну причину прийняття християнства.

Більшість істориків підкреслюють насильницький характер хрещення Русі. Багато люд які бажали хреститися втікали у ліси, вбивали, як і священиків, і своїх родичів, які взяли нову релігію. Однак було б помилкою зводити весь процес християнізації до насильства з боку держави. Запровадження християнства на Русі принципово відрізнялася від насильницького хрещення язичників Нового Світу іспанцями чи Прибалтики хрестоносцями. Поширення нової релігії на Русі було затятим насадженням ззовні чужій культури; це був закономірний і природний процес. Але варто пам'ятати у тому, що старе і віджиле – у разі язичництво - завжди завзято пручається новому. На думку учених хрещення Русі князем Володимиром стало завершенням великої справжньої реформи, у в духовній сфері, порівняної за своїми політичних наслідків і загальному значенням російської історії з перетвореннями Петра Великого. По-перше, Володимир міцно влаштувався, на відміну своїх попередників, у Києві і зробив його культурної, духовної і політичною столицею держави. По-друге, князь прагнув політично об'єднати всі союзні слов'янські племена з допомогою спільної всіх релігії. Характерно, що основи нової віри утвердилися на Русі приблизно за 100 років. Норвегії та Швеції цього знадобилося 150 і 250 років відповідно, хоч і приймали вони християнство за одну і те час.

Державна реформа Володимира пробудила величезний духовний потенціал народу, і зробив поштовх бурхливого розвитку країни. Разом з християнством на Русь прийшли писемність і книжкове просвітництво на доступному всім слов'янською мовою. У Західної Європи до того ж час утвердилися богослужіння читання латиною, якими володіла дуже небагато суспільства. З прийняттям нової віри змінився цивільний і сімейний побут, з'явилися нові моральні поняття і правил поведінки. Церква та її служителі прагнули зміцнити політичний авторитет князів і зрадити їх від влади сакральний «священний» характер. Цей сприяло об'єднанню країни й подальшому його розвитку.

Більшість істориків хто вважає, що хрещення зіграло позитивну роль державному розвитку Русі. Проте й інші, нетрадиційні думки, висловлювані, зокрема, істориком И.Фрояновым, погляди якого завжди відрізнялися оригінальністю і навіть парадоксальністю. Він, Володимир ввів християнство у тому, щоб зберегти вже разрушавшийся східнослов'янський родоплеменной спілку і стати утримати панування сильного племені полян, передусім київської верхівки. Цю реформу Володимира, на думку Фроянова, можна назвати прогресивної, оскільки вводилася для збереження старих родоплемінних порядків. Язычество тим часом не втратило у Стародавній Русі свого соціального і політичною перспективи, а світогляд давньоруських християн Фроянов вважає значною мірою поганським. Русь стала християнської лише формальної. До створення православної держави було ще далеченько. Погляди Фроянова певною мірою співзвучні останнім висновків російських фахівців із історії мов і культур культури, вказують на своєрідне злиття зсув поганських і християнських вистав об світогляді давньоруського населення. Однак це погляд загальноприйнятим перестав бути.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2