Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

НЕП і його суперечлива сутність

Реферат: НЕП і його суперечлива сутність

У тому 1921 року Х з'їзд РКП(б) прийняв резолюцію “про заміну продовольчої розверстки продовольчим податком” і допущенні вільного товарообміну з об'єктивними потребами розвитку селянського сільського господарства. Разверстка як засіб державних заготовок замінювалося натуральним податком, не стесняющим правильного ведення господарства з урахуванням вільного розпорядження хліборобом своїми господарськими ресурсами. Після здачі податку виробники отримували право обмінювати решта вони надлишки на потрібні їм товари. Обмін передбачалося проводити ніби крізь кооперативні організації, і на ринках і базарах. Закон допускав обмінні операції в межах місцевого господарського обороту. У загальнодержавному масштабі товарообмін планувався спочатку як система додаткових заготовок сільгосппродукції, здійснюваних після сплати населенням податку. Проведення товарообміну мало стримувати розвиток приватної торгівлі, і підготувати умови для наступної заміни торгівлі натуральним продуктообменом.

Саме комуністи найбільше пручався зі скасуванням продовольчої диктатури, бо вбачали у ній правильне виконання своєї програми революційного початку соціалістичним формам виробництва та розподілу. Для робочої владі це неприпустиме, й у боротьбі проти ми зупинимося перед якими жертвами”, говорив Ленін був у березні 1922 р. щодо пропозицій запровадження натурального податку легалізації вільної торгівлі. Х з'їзд РКП(б) словами тієї самої Леніна визнав це завзятість “помилковим” і протиставив йому ідею поступового перетворення сільського господарства за соціалістичне тоді, як буде створено “матеріальна база так, техніка, застосування тракторів і машин масовому масштабі”.

Заявляючи про готовність вжити влада задоволення економічних інтересів багатомільйонного селянства, РКП(б) продовжувала “консервувати” у її механізмі свої преосвітні задуми, не приховуючи те, що розглядає “неп”, говорячи відомого більшовика Ю. Ларіна, “чим наші поразка, як нашу поступку, і аж ніяк як певне нове радісне завоювання, як необхідний і неминучий крок, але як привід до танцю й танцям”.

Але для РКП(б) реформізм був припустиме лише настільки, наскільки вона зміцнював її монополію на влада, то тут для партій революційної демократії він був і метою, і законним способом політичного керівництва масами. для соціал-демократів і соціал-революціонерів соціально-економічна дійсність країни періоду закінчення громадянську війну вже була передпокоями соціалізму, куди лише залишалося ввійти з допомогою правильних економічних відносин між містом і селом, надання робітникам і селянам права вільно розпоряджатися плодами своєї праці і звісно, з допомогою Радянського демократичної держави, правова основа якого оперта була на єдності соціально-політичних устремлінь робітничого класу, селянства, й демократичної інтелігенції. Своїм поворотом 1922-го року до реформаторської економічну політику більшовики вкотре розривали органічне єдність економічної і політичною демократії. Вперше вони затримались це, як відомо, в 1917 року, узявши на озброєння есерівську аграрну програму соціалізацію землі, з допомогою якої змогли втриматися при владі й перепинити Учредительному зборам. Блокируя своїм новим економічним курсом політичну демократію, більшовики, незалежно від своїх волі, закладали глибокі розбіжності в проведені ними економічні заходи, які, як й у період, були загрожують громадянської війною між народом та Комуністичною партією й державою.

Керівництву РКП(б) варто було чималого праці переконати рядових комуністів доцільності нової економічної курсу, встретившего на місцях певне протидія. Кілька повітових парторганізацій бачать у пожвавленні приватної торгівлі у переговори з іноземними капіталістами про концесії “капітуляцію перед буржуазією”. Практично в усіх парторганізаціях мали місце випадки виходу з РКП(б) “за незгоду з НЭПом”. Дуже поширеним був і думка про тактичному сенсі рішень Х з'їзду, нібито призовників із першу чергу стабілізувати політичну обстановку країни; у зв'язку цілком стихійно пустили в господарський оборот вираз “економічний Брест”, намекающее як на змушений характер поступок селянству, а й у їх швидке анулювання. Працівники Наркомпрода мало шанували різницею між розверсткою і натуральним податком й ФНП чекали не раніше, ніж восени, повернутися до політики продовольчої диктатури.

У зв'язку з наростанням невдоволення “низів” РКП(б) її Центральний Комітет вирішив скликати у травні 92 р. екстрену Всероссийскую партконференцію. У межах своїх виступах на конференції В.І. Ленін доводив неминучість новою економічною політики, підтвердивши, що вона вводиться задля обману, а “ серйозно надовго”, можливо, п'ять років. “Звісно, розмовляв, доводиться відступати, але найретельнішим чином, з погляду класових сил ставитися до цього. Усматривать у тому хитрість - отже наслідувати обивателям .”. А сутність сформованого співвідношення класових сил, було таке, що “чи селянство має йти на нас на угоду, і ми проводимо йому економічні поступки, чи боротьба”.

Напередодні Х Всеросійської партконференції В.І. Ленін вкотре уточнив проведеного “відступу”, позначивши її поняттям “держкапіталізм”. Ця формула увібрала у себе та концесії, і совершающийся через органи кооперації товарообмін з селянством, приватну торгівлю на комісійних засадах, і оренду дрібних державних підприємств.

Наприкінці 1922 р. ленінська формула “держкапіталізму” збагачується поняттям “перекладу держпідприємств на так званий господарський розрахунок”, тобто, за його словами, “значною мірою на комерційні, капіталістичні підстави”. Сама позиція доцільність нова форма господарювання та управління досить рішуча: “Набридла, пише він, ліньки, нехлюйство, дрібна спекуляція, злодійство, розбещеність. Чому “хазяйновитість?” Але радикалізмі цієї порушення питання у ній навіть відсутня натяк до можливості передачі власності коштом виробництва безпосередньо колективам промислових підприємств, щоб були зацікавлені покласти край названими Леніним пороками. Не передбачала ленінська концепція госпрозрахунку й можливості зацікавити робочих особистою участю в прибутках державних трестів. Лише липні 1926 року з такою питанням звернувся до Центральний Комітет партії Л.Б. Каменєв, запропонувавши “хоча в вигляді досвіду застосувати нових форм оплати праці, про те, щоби підвищити колективну зацікавленість робочих мас в соціалістичному виробництві (що у прибутках). Проте термінових наслідків дана ініціатива вони мали.

Заявляючи у тому, що неп вводиться “серйозно надовго”, лідери більшовизму не пропускали жодної нагоди підкреслити, що це “не назавжди”. Недарма у початку 20-х Політбюро ЦК звертало особливу увагу на правову бік регулювання приватногосподарських відносин, щоб мати проти них напоготові відповідні юридичні підстави.

Характерно і те, що у своїй оцінці розвитку радянської кооперації Ленін не підкреслив моменту перевагу одній з двох кооперативних зв'язків вертикальної, заснованої на спеціалізації самостійних господарських одиниць з виробництва і збуту якоїсь однієї чи навіть кількох видів продукції (наприклад, молочна, зернова, тютюнова, льняна тощо. кооперація), чи горизонтальній, заснованої на концентрації землі і коштів виробництва раніше самостійних господарських одиниць.

Не підкресливши цього історичного моменту, не пов'язав своїх приймачів якимись теоретичними зобов'язаннями, тому І.В. Сталіну наприкінці 20-х непогані важко довести, що примусова колективізація є практичне виконання ленінського кооперативного плану.

Поворот РКП(б) убік непу викликав в усьому світі певні сподівання лібералізацію радянського режиму, які посилено підігрівалися эмигрировавшими із Росії кадетами, меншовиками, есерами. Керівництву РКП(б) і Комінтерну здавалося, що з часу на день почнуться воєнних дій Червоною Армією на західному напрямку. І тут потрібно було подбати про зміцнення тилу, тим паче, що економічне і ситуація у СРСР початку загострюватися. Через неузгодженість дій оперативних органів господарського управління стався різкий стрибок ціни промислові товари широкого споживання стосовно цінами продукції сільського господарства. Сорвалась програма оздоровлення економіки: що почав стабілізуватися радянський грошовий знак знову різко упав стосовно курсу червінці. Заколебался і саме червінець нова радянська валюта компанії з рішучим золотим забезпеченням, що виходить Держбанком на кредитування зовнішньої й великої оптової торгівлі у країні. Щоб недопущення інфляції червінці, Держбанк різко скоротив кредитування державних трестів і, залишивши багатьох з яких з зяючими дефіцитами оборотних капіталів. Нічим стало платити зарплату робітникам і службовцям, проте спроба гострестов вирішити свої фінансові проблеми подальшим зростанням оптових цін обернулася неймовірною за умов повсюдної нестачі промислові товари “кризою збуту”.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2 3