Українські рефератиучбові матеріали на українській мові

RefBaza.com.ua пропонує студентам та абітурієнтам найбільшу базу з рефератів! Також ви можете ділитися своїми рефератами для поповнення бази.

Демократія Стародавню Грецію. Шляхи й можливості досягнення

Реферат: Демократія Стародавню Грецію. Шляхи й можливості досягнення

Усе світі «схибнуті» на демократії. У найрозвиненіших країнах лідирують демократичні тенденції. Усі намагаються домогтися демократичного устрою у своїй країні. Та хто згадує у своїй яскравий досвід наших предків – жителів Стародавню Грецію (еллінів).

Державність у Стародавній Греції виникла початку 1-го тисячоліття до нашої ери у вигляді самостійних й напрацювання незалежних полісів – окремих міст-держав, включавших у собі поруч із міської територією ще й прилеглі сільські поселення. У давньогрецьких полісах розгорталася боротьба влади, яка знаходила своє згусток у боротьбі установа одній з форм правління: аристократії (влади знаті, «кращих», найдостойніших); олігархії (влади багатих) чи демократії (влади народу).

Боротьба різних верств влади проявилася у боротьбі різних течій філософської, політичної і правової думки Стародавню Грецію. У історії виникнення та розвитку давньогрецьких політико-правових поглядів більш-менш чітко виділяються 3 періоду. Ранній період пов'язане з часом

виникнення давньогрецької давньогрецької державності (9-6 ст. е.). цей період пов'язані з творчістю Гомера, знаменитих «7 мудреців». Другий період (5-4 ст. е.) – час розквіту давньогрецької філософської і політико-правової думки, знахідок свої висловлювання Демократа, Сократа, Платона, Аристотеля. Третій період (4-2 ст. е.) – період еллінізму, час розпочатого занепаду давньогрецької державності.

Отже, Давню Грецію вважатимуться колискою демократії – саме там зародилися перші демократичні держави є, рівня розвитку яких хто може сягнути в світі. Так, звісно, важко порівнювати древні Афіни зі США, як у населенню, і площею держави, але, до того ж час, їх можна порівняти і за рівнем технічного прогресу, як у будь-якої конкретний момент розвитку, і за темпами його [прогресу] зростання. Але вже древні греки дали світу значно більше, чим це сучасні розвинених країн, навіть не вважати поняття про демократію (досить сміливе висловлювання, але справді такий вважаю).

Уся сучасна життя побудовано поняттях, більшість яких своєму було закладено ще до його нашої ери. Починаючи з основних математичних понять, відкриттів і теорем і до тими самими найбільш Олімпійськими іграми. Окремим пунктом можна й слід вважати мистецтво. Саме Стародавню Грецію зародилися такі види исусства, як театр, віршована і прозаїчна література, образотворче мистецтво, великолеными витворами якого є як давньогрецькі статуї, і дуже гарні картини. Усе це, іноді у зміненому чи доповненому вигляді, оточує б нас і по сьогодні. Ми активно користуємося ми у воей промови корными давньогрецьких слів (взяти хоча б назви наук чи наші імена, здебільшого грецькі). Небо над нашої головою всипане зірками, що названі майже всі нашої участі давньогрецькими пастухами…

Марно забувати, що елліни жили, в державах, лад у яких утримувався саме по собі, а чи не з допомогою гіпертрофованого бюрократичного апарату. Закони на Пелопоннесі спиралися на елементарні жизненые норми, зрозумілі усім і кожному. У сучасному ж світі багато не знають остаточно як прав, і своїх зобов'язань.

Більше менш знаючи історію Стародавню Грецію, можу сказати, що корінних жителів півострова Пелопоннес жилося чудово. Життя була значно простіше, ніж у світі і текла неквапливо. Так, вони були лишеы багатьох благ, що з самого народження маємо ми, але… не знаю, що я вибрав, якби запропонували за бажання – народитися в Афінах в розмірі 5 в. до нашої ери (року це у 490) або ж тут, у Москві світі, як і сталося.

Багато в чому елліни своїм державним строєм обязанысвоей ж власної мудрості (недарма Пелопоннес вважають колискою філософії). Якби сучасні правителі було б так само мудрі й патріотичні, як правителі і военначальники древніх Афін чи Спарти, готових будь-якої миті принести себе у жертву заради добробуту держави (як спартанський цар Леонід у війні з персами), то, я більш, ніж впевнений, жили би гірше греків.

У стародавньому світі взагалі чільну роль життя будь-якого добропорядного громадянина грали патриотизми тверезий розум, змінюють яким дві з половиною через тисячоліття прийшли жага користолюбства і пріоритет вигідних особистих знайомих.

Так, згоден, що, то, можливо, занадто ідеалізую і утрирую ситуацію, але приблизно таке це і насправді.

І я гадаю, що ситуація у світі у найближчі століття може змінитися на краще, занадто сильно засіли умонастроїв нові “життєві принципи”.

Так, звісно, багато греки користувалися високими зв'язками для устрою своєї кар'єри (цього в людини не забрати), але впевнений, що у масі своїй це виглядало цілком інакше й не оскільки людської “маси” нашого часу незрівнянно більший.

Кожне століття історія Древей Греції давав життя новим талантам. Їхні імена пам'ятають після двох з першою половиною тисячоліття по смерті. Будь-який освічена людина знає, хто такий Сократ, Гомер, Платон, Аристотель чи навіть чув ці імена. Я уверен,ч про них пам'ятати ще одне тисячоліття, чого не загрожує практично ж нікому який народився світі. Уся історія після Різдва не дала історії стільки імен, скільки вона отримала за есколько століть розквіту цивілізації на Пелопоннесі.

Предки були мудрішим. Не поспішали жити (навіть мали літочислення у нашій цього слова) і тих щонайменше, все встигали.

Але повернімося до політичному влаштуванню полісів. Суть системи голосування народних обранців чи голосуваннях майже змінилася, попри те, іноді древні греки визначали переможця за гомоном натовпу, приветствующей вийшов на поміст. Нині це спосіб широко використовують у численних телевикторинах. Павители переважно були з аристократичних кіл (це не так свідчить про олігархію, навпаки, це пояснюється лише тим, що їм було запропоновано отримати гарну освіту й завжди, були відкриті), але правитель цілком міг і виходець з народу. Був цікавий випадок із призначенням Софокла цього разу місце афінського военначальника у бою із повсталими самосцами через те, що його остання драма мала приголомшливий успіх у народі (до речі, афіняни тоді було розбиті).

Вибори проводилися щороку. Отож хто б міг твердо зміцнитися при владі, і народ міг на засадах поміняти неугодного йому правителя, якого не хваает сучасної Росії. Навіть тому разі, коли правителю вдавалося викликати в населення шляхом чи численних перемог з полів боїв або ж власне самим правлінням, йому загрожувало вигнання, хіба що безглуздо звучить. Греки занадто цінували свою демкратию і часом були зайве підозрілі. Але були випадки, коли така вигнання закінчувалося благаннями повернутися після перших поразок у війні або за наступі кризи, з яких народ з новими правителем був не стані вибратися.

Ведучи мову про можновладців у Стародавній Греції, мушу згадати про тиранію. Тирани тоді були до сучасним диктаторам. Тільки тирани не вводили країни військового стану та глобадьного жорсткості порядків. Тирани теж були по-своєму патріотичні діяли для держави. Однак у тиранів греки бачили обмеження своїх прав, з тиранами боролися, їх нерідко вбивали. Тираноубийцам можна відвести окрему сторінку історія Греції (багато хто знає однойменну статую роботи Крития і Несиота). Греки плекали століттями виховане у собі почуття демократичності й нікому собі не дозволяли зазіхати її у. У історії Стародавню Грецію був лише одне тиран, померлий власної смертю (Писистрат), але цієї “почесті” справді заслуговував.

Можна сміливо сказати, що у полісах правил закон “влада – заради добробуту власної держави, а чи не влада - заради збереження влади чи для власного добробуту”.


Схожі реферати

Статистика

[1] 2